Велике Князівство Руське - це Київська Русь

Мене давно дратують, поспішно зроблені, «мапи України 17 століття», що гуляють по інтернету, і які покликані показати, як Україна, нібито, має бути «вдячна» Російській Імперії за «даровані» території. Ясно, що ці вироби зготовані далеко за межами України, людьми, які абсолютно не знають її історії... Якщо часи феодальної роздробленості Київської Руси досить грунтовно відбиті ще в радянських історичних мапах, то часи Великих Князівств не мають жодної повної мапи. Принаймні з 1322 року, українські етнічні землі стали називатися Великим Князівством Руським. Як радянські, так і сучасні, російські історичні карти, «чомусь» приділяють всю увагу Великому Князівству Літовському. Повна назва Літви – Велике Князівство Літовське, Руське і Жемайтське, тобто ця держава складалася з трьох Великих Князівств. Велике Князівство Руське у складі Літви, «зрозуміло ж», на мапах ніяк не позначене. Чернігівсько-Сіверська земля, Київська земля, Волинь, Подолія, Галичина, Дике Поле на цій радянській мапі – це і є те саме, Велике Князівство Руське, про яке так не люблять згадувати російські великодержавні історики і політики (та це й зрозуміло: адже тоді зразу ж ламається така струнка брехня про 1000-річну російську державність ). У 1432 році, під час внутрішньо-політичного конфлікту в Літві, православна шляхта посадила Свідрігайла Ольгердовіча на Велике Княження Руське. Таким чином, єдина Русько-Літовська держава, на деякий час, розкололася на незалежні Велике Князівство Літовське і Велике Князівство Руське. У 15-16 століттях некоронованими королями Руси були князі Острозькі. Богдан Хмельницький, свого часу, говорив, що він єдиновладний самодержець руський і досить має сил в Україні, Подолії і Волині, в князівстві своєму по Львів, Холм і Галич. У 1658 році, згідно статей Гадячської Угоди, Україна, під назвою Великого Князівства Руського (у складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств), стала третім сувереном Речі Посполитої, на рівних умовах з Королівством Польським і Великим Князівством Літовським. Угода з українського боку була підписана Іваном Виговським, Гетьманом Войська Запорозького Низового. І факт того, що козацькі посли з самого початку переговорів вимагали включення до складу Великого Князівства Руського ще й Руського (з центром у Львові!!!), Волинського, Белзського і Подільського воєводств, красномовно свідчить про те, що сам термін - Велике Князівство Руське - міцно тримався в українській національній і політичній свідомості впродовж століть, а народ чітко уявляв справжні кордони своєї Батьківщини! Абсолютно очевидно, що до тих пір, поки існувало Велике Князівство Руське, ні про яку іншу русскую державність не могло бути і мови!!! І чужоземці, як, наприклад, Павло з Алеппо (1654 рік), називають українців русинами або русамі, відрізняючи їх від моськвінов, яких аж до початку 18 століть, знали лише під назвою моськов, московитів, моськвінов або москалів. З огляду на те, що Петро 1 сходив на трон ще Московського Царства, етнонім «русскіє» з'явився в Російській Імперії в другій половині 18 століть. Отже, все, що стосується російської історії до першої половини 18 століть потрібно називати «московське», «давньомосковське». Термінами «руський», «русскій», «староруський», «давньоруський» потрібно позначати історичні події лише Великого Князівства Руського! Київська Русь не зникала - від неї, в 12 столітті, відкололися всі колонії і залишилася метрополія – Велике Князівство Руське! Правонаступником Киевкої Руси стало саме Велике Князівство Руське - Україна!