Як Вам
відомо, у ЧР існує Екзархат Греко-католицької Церкви, який обслуговує вірних, 95% з яких становлять
українці греко-католики. Оскільки Екзархат не є українським, то у своїй суті не
скерований на потреби та проблеми української громадськості в ЧР. Тим більше,
що 24.04.2003 Р.Б. Екзарх Кир Іван
Лявінець, який у деякій мірі ще мав відношення до українців, відійшов на
емиретуру. На його місце був призначений отець Ладислав Гучко - який до українців-грекокатоликів не має
жодного відношення. О. Л. Гучко - словак,
який до даного призначення служив духівником в римо-католицькій семінарії. Ми
не маємо нічого проти його особи. Він може служити для словаків
греко-католицького обряду, або тим, хто буде його потребувати.
Кожної неділі в празькому
греко-католицькому храмі Святого Климента дослівно немає куди яблуку впасти:
його по вінця заповнюють віруючі. Між ними представники старої української
еміграції – це переважно люди похилого віку. Однак основна маса присутніх -
заробітчани з України, число яких у Чеській Республіці сягає, за окремим
даними, до 200 тисяч осіб. Більшість з них - вихідці з Галичини, і
греко-католицька церква Святого Климента – їхня єдина святиня у Празі. У церкві
чути переважно українську мову, хоча самі відправи не раз служаться і чеською.
З виходом на пенсію єпископа чеської греко-католицької церкви владики Лявинця
на його місце призначений отець Ладислав Гучко, словак, який перед тим служив
духівником римо-католицької семінарії.
Проти цього призначення виступили українці – греко-католицькі віруючі, які
живуть і працюють у Чехії. Вони звернулись з відкритим листом до Глави
Української греко-католицької церкви кардинала Любомира Гузара, в якому просять
врахувати їхні духовні потреби і традиції, зокрема просять проводити відправи
української мовою і призначити до Чехії українського греко-католицького
єпископа. Під листом досі поставили свої підписи понад тисячу віруючих, збір
підписів триває. До акції приєднались також українські громадські організації.
Зокрема, член об’єднання українців у Чеській Республіці "Українська
ініціатива" Богдан Райчинець радіо "Свобода" сказав:
Богдан Райчинець
Я думаю, що потреба була дуже проста - почути свою рідну українську мову, бо
склад українців є дуже великий. Ми знаємо, що, напевно 90% людей, які приходять
до цієї церкви, є українці. Вони хочуть чути свою мову і мати свого
українського єпископа.
Оксана Пеленська
Акція протесту українських греко-католицьких віруючих вже набула певного
розголосу. Ось, зокрема, думка професора Пряшівського університету у
Словаччині, відомого вченого-україніста Миколи Мушинки.
Микола Мушинка
Я думаю, що реакція празької української громади на призначення єпископом
римо-католика Гучка, є цілком закономірна, тому що це явна, я би навіть сказав,
провокація - до української громади поставити верховним пастирем людину іншої
національності. Це давним-давно заплановано, подібне воно діється і у нас у
Словаччині, і на Закарпатській Україні.
Оксана Пеленська
Ми належимо до Української Греко-Католицької Церкви, яка
є незалежна від римокатолицьких єпископів. Аж тепер ми зрозуміли, що ми були
обманювані. Владика Іван Лявінець затаював те, що екзархат в ЧР не належить до
УГКЦ. Однак за законами Східного церковного права, ми маємо право мати тут в ЧР
власну церкву, власних священників і власного єрарха. Ми переконані, що
Святійший Отець Іван Павло ІІ не був правильно інформований, коли назначив Вас
екзархом в ЧР. Бо коли б тут не було нас українців, то фактично немає для кого
призначувати єпископа, так як місцевих греко-католиків практично немає. Не
розуміємо, чому для українців був назначений єпископом словак мадярського
спрямування. Для нас українців це образа і розцінюємо це як національну
провокацію.
Ініціативна група за реєстрацію
Української Греко-Католицької Церкви в ЧР запевняє Вас, що наше з Вами
домагання своєї Церкви не противиться ані Божим, ані церковним законам.
Навпаки, ці закони дають нам право на це. Ми належимо до Української
Греко-Католицької Церкви зі своїми єпископами на Україні, які визнають Папу
Римського, котрий дає нам право заснувати свою церкву тут за кордоном. Такі
церкви є в усіх країнах світу, де є українці греко-католики (Польща, Німеччина,
Канада, Америка, і ін.).
Нас цілком не задовільняє
призначення на пост Апостольського екзарха в ЧР о. Ладіслава Гучка. Ми, українці,
становимо 90% усіх вірних екзархату, а о. Гучко не має жодного віношення до
нас: походить зі Словаччини з мадярським орієнтуванням, не належить до нашої
УГКЦ, не знає нашої мови ні наших Богослужень, практично є римокатолик і
далекий від наших проблем. Тут, на місці слова з Євангелії, що вівці слухають
голос свого пастиря, а за чужим не підуть. Тим більше, що його
особа, як повідомили останньо мас-медіа, виявляється морально підозрілою.
Розцінюємо це як національну провокацію.
25.05.2003
відбувся другий мирний похід до Апостольського нунція у ЧР, де було передано
лист, в якому зазначувались наші проблеми та короткий огляд історії церкви
св.Климента. Дані проблеми залишились не вирішеними і ми, як вірні,
залишились поза увагою Нунціатури. У зв'язку з тим, що нашими проханнями
знехтували, ми 31.05.2003 перед висвяченням нового Єпископа у приміщенні церкви
св.Климента розпочали відкриту молитву, чим звернули до нас увагу телебачення,
радіо, запрошених гостей та всіх там присутніх. Повідомляємо Вас, що при цьому
нас, українців як громаду, було прилюдно зневажено:
Тому наша молитва переросла в живий
ланцюг з молінням на колінах. З нашої сторони ніяких грубих громадських
порушень у Божому храмі не було. Звертаємо Вашу увагу на те, що поведінка
деяких духовних осіб не відповідала їхньому духовному сану (кричали "То є
моя церква", "Українців тут не було, нема, і не буде", "Геть
українців з церкви"). Команда спецслужби, яка мала стежити за порядком під
час процесу висвячення, як виявилось пізніше, була невіруюча. Свячення нового
Єпископа відбулося, але у іншому храмі. Зі сторони духовних осіб від 31.05. до
01.06. не виявилось бажання прийти на співрозмову з вірними УГКЦ, які є
парафіянами церкви св. Климентія. На основі цих подій ми втратили довіру в
сумлінні до "духовних" осіб: о.Руслана Засядько, о.Ростислава
Стройвуса, о.Сергія Ільницького, о.Євгена Кочиша, о.Василя Сливоцького, о.Андрія
Пенюка, Владики Лявинця та новопризначеного Владики Гучка.
Українська меншина в Чеські Республіці налічує помад 200 тисяч.
На відміну від інших національних меншин, ми, українці Чехії, не маємо свого
культурного осередку, свохї школи, не маємо навіть своєї Української Церкви. В інших
державах в українських поселеннях українці гуртуються довкола Церкви, як своєї вірної
захисниці. Щоб запобігти денаціоналізації та деморалізації ми спробували організувати
на теренах Чеської Республіки нашу українську греко-католицьку громаду в 2003
році. Ми звернулися до відповідних церковних інституцій з проханням,
заадресованим на ім’я його блаженства кардинала Гузара i Апостольського нунція
в Чеській Республіці монс. Архиєпископа Ендера та підписаним кількома тисячами українських
громадян. На жаль від цих інституцій не надійшло жодної позитивної реакції на
наше прохання. Також ми зверталися з відповідним проханням до державних
структур Чехії, але на жаль i тут нас чекало розчарування, недивлячись на те,
що ми задовольнили yci вимоги чеського законодавства. Силою факту ми за даних обставин
належимо до чужих нашому народові церковних структур, що посилено сприяє денаціоналізації
українського народного єства в Чехії. Полишені напризволяще, знаходячись у
скрутному становищі, коли нам відмовляють у праві бути українцями греко-католиками,
звертаємось до Вас, пане Президенте, як до всенародного Українського
Президента, з проханням про допомогу. Просимо Вас, щоб Ви своїм авторитетом
заступилися за нашу справу перед державним керівництвом Чеської Республіки. До
свого прохання долучаємо також копію прохання заадресованого Синодові Української
Греко-католицької Церкви.
Тому звертаємось до Вас, як до свoїx
пастирів, з проханням про чим скоріше створення вiдповiдних структур УГКЦ в Чехії,
щоб запобігти непотрібним терпінням та утискам українців греко-католиків Чехії,
що практично полишені напризволяще, залишаючись без належної пасторальної опіки
з боку нашої Церкви. Просимо Вас, не дайте щоб повторився випадок Канади, де
наша громада сталась розколена болючим релiгiйним розколом, коли знайшлася у
подiбнiй ситуації. Просимо Вас лише про задоволення основних наших прав, які
нам належать як людям, як членам помiсної Католицької Церкви - Української Греко-католицької
Церкви.