ЧАЙНИЙ ГРИБ.

Це – найпоширеніша назва, а є й інші: японський гриб, маньчжурський гриб, чайний квас. Латиною – Medusomyces gisevii. Дивовижне «створіння» являє собою культуру мікро-організмів, точніше – симбіоз дріжджів та оцтовокислих

бактерій. Товста бурувато-біла слизова плівка нагадує медузу, що плаває на поверхні рідини, гладенька зверху і волокниста зісподу. Розмножують «гриб» тонкою ніжною плівкою, що відокремлюється від нього, переносячи в іншу посудину. Можна брати й невеликі шматочки, вони дуже швидко розростаються.

«ЧАЙНИЙ гриб» почали культивувати на Сході (в Японії, Китаї, Індії, Індонезії),звідти він поширився на Захід.Для лікування використовують

семи-восьмиденний настій. Дріжджі «гриба» зброджують цукор, утворюючи невелику кількість спирту та вуглекислоти, а оцтовокислі бактерії

перетворюють спирт на оцтову кислоту. В результаті цього одержують приємний газований освіжаючий напій, кисло-солодкуватий на смак. Щоб не втрачав своїх властивостей, необхідно раз на тиждень промивати «гриб»

теплою перевареною водою і тримати в широкій банці, закритій марлею.

Перед уживанням настій виливають з банки, фільтрують крізь кілька

шарів марлі й зливають у пляшки, де він може зберігатися тривалий час.

Настій «чайного гриба» містить цукри, винний спирт, вугільну та органічні

кислоти (молочна, оцтова, глюконова, койєва),ферменти, ароматичні речо-

вини, вітамін В2 , речовину,подібну до аскорбінової кислоти.Цілющі властивості «чайного гриба» доведено клінічно. Настій має антибіотичні,

протизапальні, знеболювальні властивості, знижує артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу. Вжи-

вання настою дає добрий ефект при різних формах бактеріальної дизентерії, гастрогенному ентериті (проносі,спричиненому запаленням

тонкої кишки внаслідок недостатнього сокотворення шлунком), гастрогенному ентероколіті (запаленні товстої та тонкої кишок), коліті ди-

зентерійного походження та при спастичному коліті в людей похилого віку. Як профілактичний і лікувальний засіб настій «чайного гриба» п’ють

при склерозі, артеріосклерозі,при гіпертонічній недузі, ревмокардиті й поліартриті, при захворюваннях застудного характеру (зокрема катарі вер-

хніх дихальних шляхів). Як зовнішній засіб рекомендується для полоскання зіва глотки і ротової порожнини та промивання порожнини носа при гострих формах ангіни,хронічному тонзиліті й при запальних процесах слизової

оболонки рота. Внутрішньо настій уживати по півсклянки 3-4 рази на

день за годину до їди; при шлунково-кишкових захворюваннях після прийому рідини треба полежати годину направому боці.Зовнішньо – полоскання і промивання.А де взяти «чайний гриб»?Можна купити, взяти часточку для розмноження у знайомих,а можна приготувати й самому. Ось як це робиться. У трилітрову банку налийте звичайний чорний чай, міцний,

але не занадто. Чаю вистачить півлітра. Трилітрова банка –це для того, щоб грибові було куди рости вшир, та й зайві переміщення не знадобляться, коли ви його вже виростите. В чай додайте цукор – близько 100 г на літр.

Зав’яжіть зверху марлечкою і поставте в таке місце, де банку ніхто не чіпатиме й не соватиме (наприклад допитливі дітлахи). Температура

там, де стоятиме банка, має бути градусів 25. Якщо менше– не страшно, але процес уповільниться. У темне місце ховати не треба, але й сонця

«чайний гриб» не любить.По якомусь часі на поверхні чайного настою з’явиться плівочка, яка повільно ростиме.Потерпіть, інколи доводеться

чекати пару місяців, залежить від умов. Виростити «чайний гриб» швидше можна, додавши до чаю трохи яблучного оцту (десяту частину об’єму).

Коли плівка буде вже добре помітна і набере міцності, її товщина становитиме близько міліметра чи трохи більше –«гриб» готовий. Зрозуміти це можна й із запаху – оцтового, але не різкого. Далі за новонародженим «грибом» треба наглядати й чекати, доки підросте. Спочатку на поверхні з’являтимуться опуклості, потім вони розростуться і зіллються в одне ціле.

Відливати напій для споживання можна, не знімаючи марлі, просто час від часу її міняйте. Увага! «Чайний гриб»дуже люблять мухи. Але щільно закривати не можна -задихнеться і загине. Наповнювати банку треба регулярно, доливаючи десь на дві третини солодким чаєм. Цукор розчиняти заздалегідь,кидати в банку нерозчиненим не слід – поверхня плівки

дуже ніжна і її легко поранити.Якщо настій занадто кислий, щипає язик – значить, гриб у вас перестоює. Як часто потрібно зливати, ви зрозумієте

самі. Неможливо точно визначити строки настоювання, це залежить від кіль-

кості заварки, температури в кімнаті, освітлення тощо.Єдиний критерій – ваш смак.Як уже сказано, «гриб»треба час від часу вийматиз банки і промивати в чистій воді. Взимку раз на 2-3 тижні, влітку –щотижня. Не завадить і розчин новий приготувати:літр води, дві чайні ложки заварки і 100 г цукрового піску. Чай заварюйте протягом 15-20 хвилин. Додайте цукор.

Охолодіть розчин до кімнатної температури і перелийте в чисту банку. Промитий «гриб» обережно опустіть туди і накрийте банку марлею.

Коли сильно розростеться,можна його розділити. Різати не треба, це його травмує.Шари дуже легко відокремлюються один від одного. Не викидайте, поділіться з друзями та знайомими.Є і протипоказання. Не рекомендується вживати настій при цукровому діабеті, а також людям, котрі страждають від

якихось грибкових захворювань, тим, у кого підвищена кислотність. При регулярному прийомі бажано робити перерви на місяць-два, щоб уник-

нути подразнення шлунка. Не варто при бродінні замінювати цукор медом чи варенням. І ще одне застереження. Міцний настій «чайного гриба» – це

хоч і слабкий, та все ж алкогольний напій, тому його не слід уживати автомобілістам перед поїздкою.