Утім, Київський Псалтир - одна з найцінніших книг східнослов'янського середньовіччя - була підписана не лише роком, й іменами писця, дяка Спиридонія, замовника, "смоленського владики Михаїла", із зазначенням місця створення - Києва, що на той час було надзвичайною рідкістю. Усі ці відомості в ХХ столітті взяли під сумнів: дослідники висували свої версії та гіпотези, не зменшуючи однак ореолу загадковості коло цього манускрипту.
Фоліант був не тільки переписаний із дивовижною швидкістю - за одне літо, а й щедро прикрашений більш ніж 300 мініатюрами. Широкі пергаментні поля оздоблювали художники різних професійного та культурного рівнів, до того ж у несхожій стилістиці. Стало відомо, що справжнім замовником чи навіть спів-творцем книги був знаменитий митрополит Кипріян. Родом болгарин, чернець Афонського монастиря, посол Константинополя, постійний адресат св. Сергія Радонезького, він прожив у нашому місті 16 років, доки "ствердився на московському Кремлі".
Для чого ж із такою пишнотою видавалася нова "редакція" Псалтиря? Чому так не бачено щедро прикрашалася вона саме в Києві? Адже Москва мала вже безліч майстрів, зокрема й славетного Феофана Грека, що прикрашав книги для Кипріяна. Були в Москві й заможні меценати, які вважали за честь придбати такі книги у власність. Аж ні. Цей фоліант чекала інша доля - тому й повіз Кипріян до Києва чималий почт, і жив тут безвиїзно.
Як знавець лаврської бібліотеки, він таким чином хотів урятувати манускрипт доби Київської Русі, щоб його вже неможливо було кудись перевезти. Тому й приїхали сюди, аби зберегти в копії не так текст, як зображення, мініатюри. Аналіз візуальної програми Київського Псалтиря свідчить, що тут наявні деякі збіги зі "Словом про Закон та Благодать" першого митрополита "з руських" Іларіона, що в ХІ столітті працював і над розписами Софії Київської. Можемо припустити: інтерес до минулого, пієтет до київського періоду історії підштовхнув наприкінці ХІV століття до збереження пам`яток епохи як загально-руського надбання. Чи не тому з'явилися в Київському Псалтиреві деякі зображення, що їх можна вважати кодованими, своєрідні "натяки" на історію Києва як міста першохрестителя Русі, обережно "введені" до "священної історії" християн.
Ця книга переховувалася, зникала, знову з'являлася, переходила з рук у руки. У XVII столітті для неї було виготовлено нову оправу: за канонами після ренесансного часу нерівні сторінки обрізали, відтак багато мініатюр було пошкоджено. Однак художні втрати - мінімальні, а художня майстерність, насиченість кольорової гами - взірець витонченості книжкового мистецтва.
Нині Київський Псалтир зберігається в Санкт-Петербурзі, у сховищі бібліотеки імені Салтикова-Щедріна.
Немає коментарів:
Дописати коментар