Шукати в цьому блозі

середу, 22 травня 2013 р.


Традиції боротьби на українських землях

Через довгу  окупацію України чужинцями, які  нав'язували нам власне “бачення”  нашої історії, правда про наше минуле була надзвичайно спотворена і спаплюжена, що й до цього дня видно на багатьох представниках “homo sovieticus”. Це ж бачення було відображено і в історії створення “радянського” виду боротьби — самбо, куди увійшли всі, крім українських, національні види самооборони “радянських народів”.

В дійсності  ж боротьба та різноманітні бойові прийоми наступу й самооборони здавна розвивалися на наших землях. Саме їх виникнення було життєво необхідним для наших предків задля забезпечення обороноздатності свого роду та землі своїх предків. Напрацьовані тисячоліттями борні з ворогами військові уміння передавалися при посвяченні від старших воїнів-професіоналів до юнаків, які ще лише починали опановувати військову науку. Умовно цю науку можна поділити на дві категорії: мистецтво бою (вміння майстерно використовувати зброю на полі бою) та бойове мистецтво (вміння використовувати власне беззбройне тіло задля оборони та наступу). Обидві ці бойові дисципліни, набуті тисячолітніми змаганнями з кочовиками та іншими загарбниками, передавалися з покоління в покоління від найсильніших і найспритніших воїнів юнакам.

Бойові мистецтва та бойові навички були втаємниченим знанням, а тому не кожен не кожен міг їх навчитися у майстра і не кожен міг їх опанувати.

Одним з найпоширеніших видів подібних бойових мистецтв серед індо-європейців, до яких належать і наші предки, була боротьба, яка нині відома під ім'ям класичної чи греко-римської. На її давнє поширення серед аріїв вказує маса сукупних фактів, розкиданих по різноманітних джерелах: від “Ріг-веди” та “Іліади” з “Одісеєю”, до знахідок в образотворчому мистецтві та традиційних видах боротьби. Упевнено можна сказати, що подібним класичній боротьбі видам бойових мистецтв понад чотири тисячоліття; її різновиди розійшлись із пересуванням аріїв по всій Євразії. Та знання про боротьбу в цю добу ми майже нічого не знаємо — Скіфія, як тоді називали нашу землю чужинці, була мало досяжною для іноземних подорожників, а тому і описів про деталі життя давніх воїнів ми майже не знаємо.

Більш детально про поширення борцівських традицій ми дізнаємось за появи літописання  в Древній Русі. Боротьба в цю добу отримала потужний поштовх для розвитку, адже не лише князі та бояри, а й прості дружинники та вої повинні були підтримувати фізичну форму в двобоях та полюваннях. Адже нерідко, як згадують літописи, не лише прості вої, а й князі виходили на герць із ворогом, щоб закінчити війну “малою кров'ю”.
Одним із джерел, що оповідає про борців, які жили за тисячоліття до нас, є билини. Оповідаючи про надзвичайні подвиги кращих хороборів-богатирів, їхні побратими та співці донесли до нас і видатні сутички та деякі прийоми оспіваних героїв:

Вивчав Добринюшка боротися,

Вивчав він  з крутою, з носка спущать...

Пройшла про  нього слава великая,

Майстер був  Добринюшка боротися,

Зшиб осударя  Іллю Муромця на сиру землю....

В даному випадку  описано кидок, який нині відомий  як підсічка. В билині “Ілля Муромець та Ідолище” описується застосування прийома, який нині відомий як кидок із захопленням двох ніг:

Старий козак  бо Ілля Муромець...
Хватив як його та за ноги,
І трахнув його об цегляну підлогу.

Не менш красномовними є ілюстрації з Кеніксберзького літопису. Деякі малюнки показують розпал січей, коли, за словами літописців, “січа злая” починалась, і вої та дружини починали битися врукопаш.

Відтак, як бачимо, традиції боротьби на наших землях такі ж древні, як і наша державність, а слава про давніх борців-героїв (як Микита Кожум'яка та Ілля Муромець ) живе в народі і по цей день нарівні з новітніми героями (Іван Корінь та Іван Піддубний).

Слава нашим героям!

Сергій Дрозд

Немає коментарів:

Дописати коментар