Традиції боротьби на українських землях

Через довгу  окупацію України чужинцями, які  нав'язували нам власне “бачення”  нашої історії, правда про наше минуле була надзвичайно спотворена і спаплюжена, що й до цього дня видно на багатьох представниках “homo sovieticus”. Це ж бачення було відображено і в історії створення “радянського” виду боротьби — самбо, куди увійшли всі, крім українських, національні види самооборони “радянських народів”.

В дійсності  ж боротьба та різноманітні бойові прийоми наступу й самооборони здавна розвивалися на наших землях. Саме їх виникнення було життєво необхідним для наших предків задля забезпечення обороноздатності свого роду та землі своїх предків. Напрацьовані тисячоліттями борні з ворогами військові уміння передавалися при посвяченні від старших воїнів-професіоналів до юнаків, які ще лише починали опановувати військову науку. Умовно цю науку можна поділити на дві категорії: мистецтво бою (вміння майстерно використовувати зброю на полі бою) та бойове мистецтво (вміння використовувати власне беззбройне тіло задля оборони та наступу). Обидві ці бойові дисципліни, набуті тисячолітніми змаганнями з кочовиками та іншими загарбниками, передавалися з покоління в покоління від найсильніших і найспритніших воїнів юнакам.

Бойові мистецтва та бойові навички були втаємниченим знанням, а тому не кожен не кожен міг їх навчитися у майстра і не кожен міг їх опанувати.

Одним з найпоширеніших видів подібних бойових мистецтв серед індо-європейців, до яких належать і наші предки, була боротьба, яка нині відома під ім'ям класичної чи греко-римської. На її давнє поширення серед аріїв вказує маса сукупних фактів, розкиданих по різноманітних джерелах: від “Ріг-веди” та “Іліади” з “Одісеєю”, до знахідок в образотворчому мистецтві та традиційних видах боротьби. Упевнено можна сказати, що подібним класичній боротьбі видам бойових мистецтв понад чотири тисячоліття; її різновиди розійшлись із пересуванням аріїв по всій Євразії. Та знання про боротьбу в цю добу ми майже нічого не знаємо — Скіфія, як тоді називали нашу землю чужинці, була мало досяжною для іноземних подорожників, а тому і описів про деталі життя давніх воїнів ми майже не знаємо.

Більш детально про поширення борцівських традицій ми дізнаємось за появи літописання  в Древній Русі. Боротьба в цю добу отримала потужний поштовх для розвитку, адже не лише князі та бояри, а й прості дружинники та вої повинні були підтримувати фізичну форму в двобоях та полюваннях. Адже нерідко, як згадують літописи, не лише прості вої, а й князі виходили на герць із ворогом, щоб закінчити війну “малою кров'ю”.

Одним із джерел, що оповідає про борців, які жили за тисячоліття до нас, є билини. Оповідаючи про надзвичайні подвиги кращих хороборів-богатирів, їхні побратими та співці донесли до нас і видатні сутички та деякі прийоми оспіваних героїв:

Вивчав Добринюшка боротися,

Вивчав він  з крутою, з носка спущать...

Пройшла про  нього слава великая,

Майстер був  Добринюшка боротися,

Зшиб осударя  Іллю Муромця на сиру землю....

В даному випадку  описано кидок, який нині відомий  як підсічка. В билині “Ілля Муромець та Ідолище” описується застосування прийома, який нині відомий як кидок із захопленням двох ніг:

Старий козак  бо Ілля Муромець...
Хватив як його та за ноги,
І трахнув його об цегляну підлогу.

Не менш красномовними є ілюстрації з Кеніксберзького літопису. Деякі малюнки показують розпал січей, коли, за словами літописців, “січа злая” починалась, і вої та дружини починали битися врукопаш.

Відтак, як бачимо, традиції боротьби на наших землях такі ж древні, як і наша державність, а слава про давніх борців-героїв (як Микита Кожум'яка та Ілля Муромець ) живе в народі і по цей день нарівні з новітніми героями (Іван Корінь та Іван Піддубний).

Слава нашим героям!

Сергій Дрозд