Ховаючи імперію, шматували Україну

Французьке містечко Сен-Жермен-ан-Ле, яке знаходиться неподалік Парижу, відоме тим, що там було дописано останню сторінку історії Австро-Угорської імперії. Сталося це 10 вересня 1919-го року, коли представники 54-х держав уклали мирну угоду, яка увійшла до так званої Версальської системи повоєнного облаштування Європи.

Договір не лише підсумовував результати Першої світової та засвідчував розпад «матінки - Австрії». Він ще й виявився доленосним для України. В документі констатувалося, що імперія розпалася на декілька самостійних держав, серед яких було названо також Західноукраїнську Народну Республіку.

З одного боку, у цьому документі ЗУНР фактично отримала світове визнання. А от з іншого… Україна вкотре стала заручницею геополітичних амбіцій держав-переможниць, які буквально розірвали її на шматки. Так, українську частину Буковини передали Румунії – всупереч вимозі народного віча про приєднання до Української держави,  яке відбулося у Чернівцях восени 1918 року.

У Сен-Жермені проігнорували й рішення Собору Русинів у Хусті, прийняте 21 січня 1919 року. Карпатську Україну не приєднали до УНР, а включили до складу Чехословаччини. Про Галичину у договорі не йшлося, та невдовзі її остаточно «закріпили» за Польщею.

Такий перекрій європейської карти викликав низку рішучих протестів з боку урядів ЗУНР, УНР і навіть УСРР, яка теж плекала надію розширити сферу свого панування. Підписання мирної угоди відбулося без участі більшовицької Росії. Тож незабаром СРСР віднайшов «законні» підстави для того, аби приєднатися до антиверсальських акцій гітлерівської Німеччини і навіть вступити з нею у змову проти народів Східної Європи. Її реалізацію вони почали восени 1939-го року, втягнувши світ у Другу світову війну.