Як готовиться водостійка деревина?

Найперший ворог дерев’яних деталей будівель, інструментів, звичайно ж, волога. Але існує кілька рецептів для подовження служби деревини.

Якщо взяти 10 частин натуральної оліфи, 1 — парафіну і 1 — скипидару або 10 частин тієї ж оліфи і 1,5 частини воску, ці суміші розігріти (обережно, пожежонебезпечно!) і просочити ними деревину, то вона набуде водостійкості.

Деревину можна обробити і безпечнішим — холодним — способом. Для цього готуємо суміш із натуральної оліфи та гасу в пропорції 1:1 і просочуємо нею дерев’яні деталі 4-6 разів з інтервалом у 2-4 години.

Після повного висихання (за будь-яким із трьох рецептів) деревину слід пофарбувати масляною фарбою. Задовго? Зате надійно.

Хто чий ворог у саду?

Для нормального росту рослин у саду важливе значення має біологічна сумісність дерев, кущів, декоративних насаджень. Так, груші й черешні не сумісні зі смородиною. Кущі троянд, калини, жасмину пригнічують яблуню, грушу. Зарості малини згубні для порічок. Грецький горіх шкодить усім садовим і городнім культурам, що ростуть поруч нього.

Цибуля від іржі

Про харчову цінність цибулі знають усі, а от про те, що з допомогою ріпчастої можна видаляти іржаві плями з металевої поверхні, відомо не кожному. Наприклад, для очищення полірованої поверхні праски достатньо розрізати головку навпіл і кілька разів протерти свіжим зрізом. Пляма поступово зникне.

Харчова сода на кухні:

    Сода стане вашим найпершим помічником, коли, скажімо, згіркло вершкове масло. Його треба залити водою і додати чайну ложку питної соди. Нехай трішки постоїть. Воду злийте, на кілограм масла влийте склянку молока і перетопіть.

 Якщо додати соду в молоко — на літр чверть чайної ложки, — воно не згорнеться при кип’ятінні.

 Якщо в емальованій каструлі пригоріла їжа — налийте в неї воду, додайте 2 столові ложки соди і прокип’ятіть. У жодному разі не відшкрібайте металевими предметами. Якщо дуже підгоріло, залийте на ніч солоною водою, а потім прокип’ятіть.

Щоб посуд блищав

 Щоб срібні ложки блищали, прокип’ятіть їх (але недовго) у воді з додаванням соди.

 Якщо на фарфоровому посуді з’явилися плями, почистьте їх содою. Так само відтирають темний наліт від чаю на стінках чашок і заварного чайника. Однак якщо є золотистий обідок, цей спосіб не підійде. Такі поверхні чистять водою з нашатирем, протираючи посуд м’якою губкою. Не забудьте ретельно сполоснути опісля холодною водою.

 А що робити з чайним нальотом у носику чайника? Залийте в нього окріп, додайте соди. Потім накрийте кришкою і вкутайте, щоби пропарилось години дві. Після такого настоювання добре прополощіть водою. Наліт має відмитися.

 Треба позбутися запаху, який увібрав посуд? І це можна зробити з допомогою соди. Помийте «ароматизований» посуд (особливо цим грішить пластиковий) теплою водою з питною содою. Таким чином видаляють і неприємні запахи під час миття холодильника.

 Питна сода — добра помічниця при митті сталевого посуду. Її додають у воду, після миття протирають сухим рушником.

 Для чищення дуже забруднених чавунів, сковорідок також згодиться сода. Позбуваються бруду шляхом кип’ятіння в її міцному розчині.

Перемо

 Коли мороз, а вам потрібно сушити білизну надворі, мотузок спочатку протріть ганчірочкою, змоченою у розчині солі або харчової соди. Так само при полосканні білизни можна додати у воду жменьку солі. Тоді білизна не тільки не примерзне, але й матиме приємний блиск.

Як розрізняти добриваза зовнішнім виглядом і здатністю розчинятися?

Сечовина — біла речовина у вигляді кристалів або гранул, розчинна, зі слабкою злежуваністю.

Сульфат амонію — кристалічний порошок, зеленкувато-білий або бурий, розчинний, з незначною злежуваністю.

Аміачна селітра — біла, у вигляді лусочок, кристалів або гранул, розчинна, злежуваність сильна у кристалів, слабша у гранул.

Суперфосфат подвійний — гранули темно-сірого кольору, розчинні, не злежуються.

Суперфосфат простий — сірі гранули, слаборозчинні, не злежуються.

Хлористий калій — червоний чи світло-сірий порошок або ж крупні кристали, розчинні, із сильною злежуваністю.

Як лікувати курей від «вапняної ноги», або ножного кліща (з’являються нарости у вигляді луски?
   Щодня лапи курки необхідно опускати у березовий дьоготь або відпрацьоване машинне масло. Краще — двічі на день. Через 6-10 днів вона одужає.

Ізолювати хвору птицю нема сенсу — ножним кліщем заражені всі її сусідки, тому і лікувати треба всіх. Спеціально обробляти приміщення не став — кліщ живе тільки на птиці.

 Курка, окрім зернового раціону (та й вигулів), повинна бути забезпечена білковими кормами. Певна річ, ви не годуватимете її м’ясом чи рибою, але давати кісткове, риб’яче борошно чи знежирений сир не надто втратно. Із кормів тваринного походження корисні й сироватка, казеїн. Відмінний постачальник білка — звичайні дощові черв’яки, але зараз їх ніде взяти, це вже навесні. Тоді ж у ставках можна запасатися мушлями (черепашками), які слід давати із потовченими шкаралупками. Доцільно ставити у курник крейду, вапняк, а також харчову сіль, гравій, навіть річковий пісок.

Пічка своїми руками:

Як правило, пічку мурують із червоної цегли, використовуючи глиняний розчин. Для тривалішої служби обов’язково треба обладнати навіс, щоб дощі не завдали їй шкоди. Фундамент не потрібен — достатньо вирівняти і утрамбувати земляну поверхню.

Класти цеглу значно легше, якщо глиняний розчин буде однорідної консистенції, без зайвих домішок. Його надлишок має легко видавлюватися зі швів при натисканні рукою на покладену цеглину. Готують розчин навпіл з глини та піску із додаванням води.

Для зведення печі під навісом потрібно 160 штук звичайної червоної цегли. А також:

колосникова решітка — 18 х 25 см,

дверцята для топки — 28 х 27 см,

дверцята піддувала — 14 х 27 см,

кухонна плита (чавунна) — 41 х 72 см,

котел — 25-30 л.

Процес викладення пічки суттєво відрізняється від мурування стін приміщень. Особливості полягають у тому, що шви, навіть під штукатурку, заповнюють розчином на всю висоту цеглини.

Перев’язка (зміщення шва наступного ряду) швів кладки обов'язкова в кожному ряду в півцеглини і, як виняток, — у чверть цеглини.

Внутрішні поверхні мають бути гладенькі. Для дотримання цієї вимоги стінки димових каналів та камери згорання зсередини затирають вологою ганчіркою. Цю операцію — швабрення — виконують через кожні 4-5 рядів.

І найважливіше: мурують пічку рядами. Тобто викладати наступний ряд починають лише тоді, коли укладена вся цегла попереднього.

Окрім цього, варто знати, що будь-які дверцята прилаштовують до початку викладання цегли в ряду. Для цього крізь отвори у рамці дверцят протягують шпагат і придавлюють його цеглою до кладки. З допомогою будівельного рівня їх виставляють вертикально. Дверцята до камери-топки необхідно обмотати так званим шнуром азбесту. Це робиться, щоби при нагріванні дверцята не зруйнували цегляної стінки.

Через неутеплені стіни будинку виходить до 40 % тепла , 
                                       через вікна близько - 18 % ,
                                                 підвал будівлі - 10 % , 
                                                шиферний дах - 18 % ,
                                      вентиляційні отвори - 14 % .

Боротьба з вологим підвалом.
Потрібно розмістити у сховищі якомога більше посудин із негашеним вапном (по кутках, на полицях). Воно дуже добре підсушує повітря. Час від часу (після його груд- кування) доведеться підсипати свіже. Узагалі найкраще поглинає вологу з повітря, осушуючи його, білий мох. Це чудовий адсорбент, але знайти його можна тільки в лісі. Швидкого ефекту можна добитись, якщо разом із цим покласти у вогкий кут або біля стіни кілька розжарених кера-

мічних цеглин. За високої вологості процедуру нагрівання цегли доведеться повторювати не один раз. Цвіль не любить кислотної обробки. Так що можна сміливо знімати її з поверхні стін ганчіркою, змоченою в розчині оцтової, борної або лимонної кислоти. І в будь-якому разі поди-

віться господарським оком, що можна зробити для поліпшення вентиляції: почистити душники

чи й облаштувати тимчасову витяжку, доки не вдарили морози. Коли ж погріб вивільниться від продуктів та консервації, доведеться вдатися до ґрунтовного засобу: стіни та полички обмити слабким розчином соляної кислоти (роблять це обов’язково в рукавичках).

Можна також поставити тоді на підлозі керамічну або скляну (не металеву!) ємність із сіллю

і залити соляною кислотою. Її пари зруйнують грибки у сховищі. Після процедур із соляною кислотою підвал провітрюють і обмітають стіни. Їх, до речі, необхідно побілити. І знову повертаємося до головного – облаштування системи вентиляціЇ

Боротьба з цвіллю.

 Повністю нейтралізувати гриби неможливо,тому що їхні спори – у великій

або малій кількості – постійно перебувають навколо нас. Однак нам під силу стримувати ріст і розвиток цвілі, убезпечивши себе від шкоди, яку вона здатна заподіяти нашому здоров’ю. Для боротьби з плямами невеликих розмірів у житлових приміщеннях можна скористатися перекисом водню або оцтом. Але вони можуть зупинити розповсюдження цвілі лише тимчасово. Для повного знищення грибка необхідні радикальніші заходи. Для початку треба добре висушити запліснявілі місця. Доцільно зняти з поверхні стіни

уражену штукатурку, а за необхідності – й частину стіни. Затим підготовлену поверхню обробити антисептиком комплексної дії. В особливо запущених ви-

падках потрібна кількаразова обробка, з тим щоб засіб проник якомога глибше в товщу стіни і знищив усі спори цвілі. Через добу-дві знезаражену поверхню слід покрити гідрофобізатором – засобом, що запобігає повторній появі грибка. І тільки після цього ділянку можна заново оштукатурити.

Бажано, щоб усі антигрибкові засоби були одного виробника, оскільки вони ефективно доповнюють дію один одного. При роботі з протигрибковими

препаратами важливо пам’ятати, що всі вони отруйні і вимагають дотримання правил бережного з ними поводження. Хоч нині з’явилися засоби на водній основі, застосування яких допустиме навіть у житлових кімнатах і приміщеннях, де зберігаються харчові продукти. У будь-якому

разі необхідно чітко дотримуватися інструкції.