Кануфер (калуфер, конупер, піретрум великий, сарацинська м’ята, бальзам садовий, або маруна велика) – багаторічна трав’яниста рослина роду пижма. Походить із Малої Азії, Південної Європи, там зустрічається у дикому вигляді. Висота рослини – до 1-1,2м, стебла прямостійні, суцвіття зібрані у невеликий жовтий кошик (схожий на суцвіття пижма). Листя опушене, світло-зеленого кольору.Кануфер цінний умістом ефірних олій, вітамінів (зокрема вітаміну С), дубильних та інших речовин. Він може рости на одному місці до шести

років, потім кущик розпадається і вироджується. Дуже важливо про цю особливість пам’ятати і вчасно його розсаджувати, адже насіння на рослині не утворюється. Любить сонячні місця, помірний полив та розпушений родючий ґрунт, але може рости й на біднішому за умови періодичного підживлення добривами. Влітку в період бутонізації я кілька разів зрізую стебло на третину висоти (рослина добре відростає) і сушу в затінку. Свіже

листя можна додавати до салатів, а сушене – чудові прянощі для соління огірків, кабачків,патисонів. Можна також присмачувати ним компоти, киселі, варення, лікери, квас та пиво. Надзвичайно запашний чай із кануфером.

Варто зазначити, що рідко кому не подобається його запах. Навіть чоловіки у захваті від його аромату. Сухі листочки цієї рослини, поміщені у мішечки з матерії, відлякують міль.

Здавна кануфер цінується як лікарська рослина. У народній медицині надземна його частина застосовується в невеликих дозах як шлунковий і кишковий болегамівний засіб при спазмах. Порошок із висушених квіток має

глистогінну дію (це загальна властивість багатьох видів пижма). Свіже листя або порошок із сухого прикладають до ран, гнійників. Збирати траву для

лікувальних цілей потрібно в період бутонізації.
 Висушувати пагони кануферу потрібно на папері в тіні, розстилаючи тонким шаром (після сушіння зникає гіркота), подрібнюю і зберігаю в скляній посудині темного кольору. Кануфер – дещо забуті прянощі. Листочки у свіжому та сушеному вигляді я використовую для засолювання огірків, кабачків, патисонів, а зелені листки додаю до салатів для підсилення аромату. Можна також додавати до компотів, киселів, варення, лікерів, квасу та пива.
 Виходить з нього запашний бальзамічний чай. У медичній практиці кануфер використовується для лікування шлунку, при запальних процесах кишківника, гепатитах. Особлива цінність цієї рослини в тому, що вона лікує складні хвороби шкіри та деякі види екзем.

Як дома замінити хімію.
-Білизну перед пранням обов’язково замочувати, не надто брудну білизну варто на годину-дві, дуже брудну – десь на чотири. У цьому разі в режимі 40 градусів ефект буде такий же, як і за вищої температури.
- Речі з бавовни та льону стануть просто білосніжними, якщо додавати соду і прати їх при досить високій температурі – близько 70 градусів.
Екологічно чистий порошок можна приготувати власноруч.

Для цього візьміть 250 г натертого господарського мила (можна використати обмилки туалетного), 125 г бури і 125 г соди. Перемішайте і зберігайте в закритій посудині. Перед тим, як братися за прання, додайте приблизно 100 г суміші у відділ для порошку в машині. Коли вийняли білизну, прополощіть її в оцтовому розчині.

-Накип легко руйнує лимонна кислота. 200 г її потрібно засипати в контейнер для порошку, виставити температуру 90С і запустити холосте прання на дві години. Процедуру рекомендується робити один раз на рік. Це значно дешевше, ніж регулярно використовувати «Калгон».
-При митті шибок та дзеркал застосовують водний розчин зубного порошку і протирання газетним папером.  До речі, зубна паста може працювати... як освіжувач у туалеті. Потрібно невеликий тюбик найдешевшої проткнути в кількох місцях і покласти в зливний бачок. При змиві м’ятний аромат забезпечено.

-Внутрішній наліт у чайнику легко видаляється, якщо у воду додати оцет– приблизно одну частину на 5-6 частин води –і прокип’ятити.

 -Жир і пригар на поверхні каструль без особливих зусиль відтираються харчовою содою, гірчичним порошком, господарським милом.   
-Чудово відмивають посуд сода і гірчиця. Візьміть порожню пляшечку з дозатором від рідкого мила, всипте туди чайну ложку сухого гірчичного порошку, чайну ложку харчової соди і налийте склянку води. Перед застосуванням збовтуйте. Кілька доз на мочалку – і гора посуду стане чиста. Відмінно діє й у прохолодній воді, адже гірчиця до решти змиває жир.

-Найкраща губка для миття посуду поступається ефективністю шматочком рибальської сітки, мити нею посуд – саме задоволення, промивається вона швидко, на ній не залишається жодних слідів мийних засобів чи відходів, плюс – вона майже вічна.
- Щоб букет довше зачаровував ароматом, потрібно, занурити гілкиу воду, їх кінці потрібно очистити від кори а  у воду капнути кілька крапель гліцерину. 

- Вологі серветки і з їх допомогою можна позбавити неприємного запаху взуття. Покладіть по серветці у кожний чобіт на ніч, і вранці вони не пахнутимуть потом.

А ще вологі серветки чудово знімають статичну електрику на одязі й побутовій техніці.

Історію України V-Xст. навмисно замовчувалась,
 в часи нашої бездержавності сусідні народи попросту її присвоїли. Немає матеріалів про цей період і в музеях Незалежної України. На карті зображено територію, яку заселяли давньоукраїнські племена в V-X століттях, що за площею майже втричі більша сучасної України. Охоплювала ця територія межі повністю чи частково 14-ти теперішніх держав: Словаччини, Молдови, Білорусі, 90% Румунії, 80% Чехії, 75% Угорщини, Пд. і Сх. Польщу, 10% Латвії, 20% Естонії, по 5% Австрії, Німеччини , Литви; Зх. Росію з Таманським півостровом, Україну (без Донецької, Луганської обл. і частин областей Запорізької, Херсонської, Харківської, Кримської). Перша давня українська держава того часу утворилась у 476 році на території сучасної Зх. Угорщини і проіснувала до 886 року, майже до самого приходу мадярів з Уралу. Княжили тут русини Одоакр, Добрента, Прибина, Коцеля. У 479-493рр. русини захопили Рим і проголосили Одоакра римським імператором. У 627р. виникає ще одна праукраїнська держава Велика Хорватія (Горватія) на територіях сучасних земель Зх.України ( Львівська, Тернопільська обл. без Пн., Ів-Франк., Закарпатська обл, Зх.Чернівецької обл.), Пн. Румунії, Пн.Угорщини, Словаччини, Чехії без кр.Зх., Пд.Польщі. Свого розквіту Велика Хорватія досягла за династії Славників (955-995рр). На всій території Великої Хорватії зустрічаються праукраїнські назви поселень з коренем "Рус" чи ін. (Бухарест був Дубовиця, Прага - Пороги, Ляйпціг- Липсько, Печ-П'ять Церков, Братіслава-Преславль, Дебрецен-Доброчин). Укр.племена часто мігрували в межах Давньої України: Бойки (до XIст.жили на території суч.Німеччини), Дуліби (Пн.Львівщини) - з VIcт. в Зх.Чехії, Уличі (Центр.Україна) - до XIIIст. в Румунії, Радимичі (з XIст. з Польщі до Білорусі), В'ятичі (з XIст. з Польщі до Росії).

Як пересадити велике дерево.

 Пересадити доросле фруктове дерево – справа копітка і  вимагає не тільки чималих фізичних зусиль та               вправності, а й великого часового проміжку.

Найкращим часом для пересадження є рання весна (до   розпускання бруньок) або пізня осінь(після падолисту),  тобто період спокою рослини.
Готувати доросле дерево до пересадки ліпше в два етапи. Всі операції потрібно виконувати вдвох чи втрьох. Спершу гостро заточеною шти-ковою лопатою підрізають коріння дерева півколом на відстані 60-90см від стовбура, заглиблюючись на 40-50 см. Землю, що обсипається, обережно, оберігаючи коріння, вибирають вручну. Зовні від кореневої системи ставлять

щити, відгороджуючи її від земляного масиву, а утворений проміжок заповнюють торфом. Ущільнюють і щедро поливають. Протягом наступного підготовчого періоду на товстих коренях утворюється мичка, завдяки якій «переселенець» швидше приживеться на новому місці. Дерево залишають

у спокої на півроку і лише через зиму чи літо роблять те ж саме з другого боку. Зауважимо, що центральний корінь – стрижень –до моменту пересадження не чіпають.

Безпосередньо перед «переселенням» для збереження полярності на стовбурі роблять позначку фарбою. У день пересадки торф навколо

кореневої системи частково видаляють і сильним ударом штикової

лопати перерубують стрижневий корінь. Поруч розстеляють мішковину чи іншу натуральну тканину,яка згодом у землі перегниє, і ставлять на неї дерево, вийняте зі старого місця без щита. Краї полотнища піднімають і обв’язують мотузкою (не синтетичною!) навколо кореневої грудки. Її діаметр

у чотирирічного дерева повинен бути не менше одного метра.

Яму для «новосела» готують заздалегідь за всіма правилами садової агротехніки. Її діаметр повинен бути більший від кореневої грудки на 40-50 сантиметрів. Після пересадження простір заповнюють поживною сумішшю, притоптують і добре поливають. Навколо стовбура забивають кілки, до яких прикріплюють розтяжки.Якщо дерево пересаджують восени, пристовбурний круг укривають шаром опалого листя,гною чи торфу такої товщини,що забезпечить надійну зимівлю кореневої системи. При весняному «переселенні» необхідні мульчування, своєчасний полив під час посух.

Незалежно від сезону пересадження дорослого дерева рано навесні крону обов’язково проріджують: скелетні гілки обрізають на дворічну деревину, а обростаючі – на половину їх довжини. Адже поранена коренева система неспроможна забезпечити живлення цілісної крони.«Новоселу» в першу вегетацію треба приділяти багато уваги:регулярно поливати, спушувати

ґрунт у пристовбурному крузі,оберігати від шкідників. Зате матимете від дерева бажану віддачу,адже колишні помилки в його вирощуванні будуть усунені.

Вечірня Прага з автомобіля.

.

Щеплення дерев
Щепи заготовляють восени із однорічних пагонів, які здерев’яніли і добре увійшли в початок зимівлі. Роблять це після того, як припинився рух соку, дерева скинули листя і настав стан спокою: з початку зими аж до середини січня, а також у період лютневих відлиг.

    Пагони, зрізані пізніше, не годяться для щеплення.    «Запізнілий» живець не варто й намагатися з’єднати з підщепою – не приживеться, бо в ньому вже немає пластичних речовин (опустилися вниз, до гілки) для наростання калюсу і зрощення.

 До того ж упродовж зими молоді пагони можуть змерзнути. Заготовляти живці треба не тільки своєчасно, а й правильно: вибирати найкращі, добре визрілі пагони діаметром не менше 5-6 мм,з верхівковою ростовою брунькою і листовими бічними (листові – менші й подовжені, квіткові – коротші, випукліші, товщі). Не слід нарізати живці коротше 8-10 см, не годяться також тонкі, криві, пошкоджені,з обростаючими гілочками. Не годяться й ті, що виросли в загущеній, ще й із північної сторони, частині крони, а також із дерев невідомих сортів.

Зрізати пагони краще нижче ростової шийки, власне, з відрізком дворічної деревини завдовжки один-два сантиметри.За цих умов щепи краще збережуться й добре приживатимуться. До речі, для щеплення можна використовувати верхівки щойно зламаних або зрізаних не підсохлих гілок.Зрізані гілочки слід негайно закласти на зберігання. Для цього їх протирають вологою ганчіркою, сортують за розміром, зв’язують у пучечки, які поміщають у новий целофановий пакет (не забудьте написати назву культури і сорту). Досвідчені садівники ще й обробляють живці п’ятивідсотковим розчином залізного купоросу (не пліснявітимуть).

Способів зберігання живців багато. Найнадійніший, ще дідівський, – у вологому піску, тирсі, торфі чи іншому субстраті в сухому прохолодному місці за низької плюсової температури (субстрат слід періодично зволожувати). Такі живці до моменту щеплення залишаються свіжі, з набубнявілими бруньками, наче щойно зрізані.

«Доживуть» до весни живці й у холодильнику. Попередньо їх треба змочити дощовою водою, загорнути у полотнину,помістити в поліетиленовий пакет і зав’язати. Зберігати на полиці з температурою до 5°С. Не пропадуть щепи й у прикопі, в снігу, підвішені на веранді, навіть на дереві, але дещо утеплені й обов’язково загорнуті в стерильно чистий пакет. Особливо ретельно необхідно стежити, щоб наприкінці зберігання живціне проросли.

Якщо бруньки тільки набубнявіли – живець можна використовувати за призначенням.

Іноді щеплення вдається навіть тоді, коли живці зрізають і відразу ж переносять із дерева на дерево, доки не почався сокорух. Але такий спосіб менш певний і вимагає уважного спостереження за станом дерева, надійного затінення, вчасного зволоження місця щеплення. Словом, клопітно. Тому садівники рідко ним користуються.

Боротьба з вологим підвалом.
Потрібно розмістити у сховищі якомога більше посудин із негашеним вапном (по кутках, на полицях). Воно дуже добре підсушує повітря. Час від часу (після його груд- кування) доведеться підсипати свіже. Узагалі найкраще поглинає вологу з повітря, осушуючи його, білий мох. Це чудовий адсорбент, але знайти його можна тільки в лісі. Швидкого ефекту можна добитись, якщо разом із цим покласти у вогкий кут або біля стіни кілька розжарених кера-

мічних цеглин. За високої вологості процедуру нагрівання цегли доведеться повторювати не один раз. Цвіль не любить кислотної обробки. Так що можна сміливо знімати її з поверхні стін ганчіркою, змоченою в розчині оцтової, борної або лимонної кислоти. І в будь-якому разі поди-

віться господарським оком, що можна зробити для поліпшення вентиляції: почистити душники

чи й облаштувати тимчасову витяжку, доки не вдарили морози. Коли ж погріб вивільниться від продуктів та консервації, доведеться вдатися до ґрунтовного засобу: стіни та полички обмити слабким розчином соляної кислоти (роблять це обов’язково в рукавичках).

Можна також поставити тоді на підлозі керамічну або скляну (не металеву!) ємність із сіллю

і залити соляною кислотою. Її пари зруйнують грибки у сховищі. Після процедур із соляною кислотою підвал провітрюють і обмітають стіни. Їх, до речі, необхідно побілити. І знову повертаємося до головного – облаштування системи вентиляціЇ

ФК "КОЛОС" Братківці чемпіон 2010р. - привітання 2

Мадам. м.Івано-Франківськ.

Феєрверк в Карлових Варах на Новий Рік