неділя, 16 червня 2013 р.
четвер, 13 червня 2013 р.
Інформаційні запити про приватні штраф майданчики.
Всі порушення з ПДР відносяться до адміністративного права, за винятком тих, що спричинили за собою заподіяння смерті. При розборі ситуації з евакуацією машин на приватну стоянку, будемо і виходити з норм і догм адміністративного права.
Предмет адміністративного права являє собою певні суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління. Говорячи просто - тільки представники державних ораганах мають право накладати на громадянина якісь санкції і приводити ці санкції у виконання. Жодна приватна особа не має таких прав. А отже, - жоден з органів держ. влади, в тому числі і ДАІ, не має права включати у виконання накладених санкцій якихось третіх осіб.
(Кажучи простою мовою - ДАІ не має права переадресовувати громадянина до якого-небудь приватній особі, щоб громадянин спілкувався з цим приватною особою з приводу повернення свого майна. Все спілкування може відбуватися лише між даїшником (орган влади) і громадянином (суб'єкт адмін правовідносин))
З усього вищесказаного випливає перше питання, на який ДАІ України має дати відповідь громадянину (або Прокуратурі):
1. На підставі якого Закону або укладеного договору між громадянином і власником стоянки громадянин зобов'язаний оплатити приватній особі послугу по зберіганню свого автомобіля і як така оплата (і в якому розмірі) враховується в ДАІ, якщо, відповідно до Законодавства, в ДАІ за таку послугу оплату не передбачена?
Наступне. ДАІ посилається на те, що їм дозволено орендувати приватні стоянки, в разі нестачі місць на стоянках ДАІ. Але це право адресовано саме ДАІ і громадянин, як суб'єкт правозастосування взагалі, не зазначений в цій постановив. Нехай ДАІ орендує хоч всі існуючі стоянки України, громадянина це не стосується. Це внутрішня господарська діяльність ДАІ. Орендна плата за стоянки повинна бути включена до витрат на утримання ДАІ та врахована в Законі про Державний бюджет України.
Звідси виникає друге питання, на який ДАІ України має дати відповідь громадянину (або Прокуратурі):
2. На яких підставах ДАІ України застосовує до громадянина регрес з відшкодування орендної плати за автостоянку, яку ДАІ платить її власнику, якщо громадянин не заподіяв ДАІ матеріальної шкоди, а в адміністративних справах не передбачена яка-небудь оплата на користь приватної особи?
Далі. Перекладати чи ні взаємини між двома суб'єктами з адміністративних відносин у цивільно-правові, в Україні має право тільки суд. ДАІ України самовільно присвоїло собі право такого перекладу. Взаємовідносини починаються, як адміністративні (між органом влади і громадянином), потім переходять з подачі ДАІ у цивільно-правові (між громадянином і владелцем стоянки). Звідси випливає третє питання:
3. Хто і на підставі чого дав право ДАІ України підміняти адміністративно-правові відносини між органом влади і громадянином на цивільно-правові відносини між громадянином і приватною особою? На підставі чого відповідальність за збереження матеріальних цінностей (вилучений автомобіль) орган влади, в особі ДАІ, переклав на приватна особа, що не має ніякого відношення до органу влади?
На підставі всього вище сказаного, ДАІ України навмисно і протизаконно, створило конструкцію, в якій санкції, передбачені Адміністративним правом України, служать отриманню прибутку приватною особою, а не торжества Закону. Використання свого службового становища, в даному випадку - свого права накладати адміністративні санкції, ДАІ України використовувало для збагачення третьої особи, що кваліфікується, як корупція.
Всі порушення з ПДР відносяться до адміністративного права, за винятком тих, що спричинили за собою заподіяння смерті. При розборі ситуації з евакуацією машин на приватну стоянку, будемо і виходити з норм і догм адміністративного права.
Предмет адміністративного права являє собою певні суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління. Говорячи просто - тільки представники державних ораганах мають право накладати на громадянина якісь санкції і приводити ці санкції у виконання. Жодна приватна особа не має таких прав. А отже, - жоден з органів держ. влади, в тому числі і ДАІ, не має права включати у виконання накладених санкцій якихось третіх осіб.
(Кажучи простою мовою - ДАІ не має права переадресовувати громадянина до якого-небудь приватній особі, щоб громадянин спілкувався з цим приватною особою з приводу повернення свого майна. Все спілкування може відбуватися лише між даїшником (орган влади) і громадянином (суб'єкт адмін правовідносин))
З усього вищесказаного випливає перше питання, на який ДАІ України має дати відповідь громадянину (або Прокуратурі):
1. На підставі якого Закону або укладеного договору між громадянином і власником стоянки громадянин зобов'язаний оплатити приватній особі послугу по зберіганню свого автомобіля і як така оплата (і в якому розмірі) враховується в ДАІ, якщо, відповідно до Законодавства, в ДАІ за таку послугу оплату не передбачена?
Наступне. ДАІ посилається на те, що їм дозволено орендувати приватні стоянки, в разі нестачі місць на стоянках ДАІ. Але це право адресовано саме ДАІ і громадянин, як суб'єкт правозастосування взагалі, не зазначений в цій постановив. Нехай ДАІ орендує хоч всі існуючі стоянки України, громадянина це не стосується. Це внутрішня господарська діяльність ДАІ. Орендна плата за стоянки повинна бути включена до витрат на утримання ДАІ та врахована в Законі про Державний бюджет України.
Звідси виникає друге питання, на який ДАІ України має дати відповідь громадянину (або Прокуратурі):
2. На яких підставах ДАІ України застосовує до громадянина регрес з відшкодування орендної плати за автостоянку, яку ДАІ платить її власнику, якщо громадянин не заподіяв ДАІ матеріальної шкоди, а в адміністративних справах не передбачена яка-небудь оплата на користь приватної особи?
Далі. Перекладати чи ні взаємини між двома суб'єктами з адміністративних відносин у цивільно-правові, в Україні має право тільки суд. ДАІ України самовільно присвоїло собі право такого перекладу. Взаємовідносини починаються, як адміністративні (між органом влади і громадянином), потім переходять з подачі ДАІ у цивільно-правові (між громадянином і владелцем стоянки). Звідси випливає третє питання:
3. Хто і на підставі чого дав право ДАІ України підміняти адміністративно-правові відносини між органом влади і громадянином на цивільно-правові відносини між громадянином і приватною особою? На підставі чого відповідальність за збереження матеріальних цінностей (вилучений автомобіль) орган влади, в особі ДАІ, переклав на приватна особа, що не має ніякого відношення до органу влади?
На підставі всього вище сказаного, ДАІ України навмисно і протизаконно, створило конструкцію, в якій санкції, передбачені Адміністративним правом України, служать отриманню прибутку приватною особою, а не торжества Закону. Використання свого службового становища, в даному випадку - свого права накладати адміністративні санкції, ДАІ України використовувало для збагачення третьої особи, що кваліфікується, як корупція.
Заява за приватний штрафмайданчик.
З А Я В А
Звертаюсь до Вас з приводу грубого порушення законодавства з боку посадових осіб Державної автомобільної інспекції МВС України у місті Києві.
Останнім часом, в засобах масової інформації заявились повідомлення про те, що в Києві, працівники Державтоінспекції затримують транспорті засоби та направляють їх на спеціальний штрафмайданчик, який знаходиться за адресою Залізничне шосе 9. В сюжеті «Нового каналу» від 25.12.09 речник Головного управління МВС України у м. Києві Володимир Поліщук підтвердив, що цей штрафмайданчик належить приватним підприємцям. Згідно прейскуранту, який розміщений при вході на штрафмайданчик, доба охорони та стоянки автомобілю коштує 260 гривень.
Як зазначають водії, автомобілі яких опинились на штрафмайдачнику, рішення про евакуацію транспортних засобів приймали працівники Державтоінспекції. По словам водіїв, інспектори ДАІ шляхом вилучення документів, змушували автомобілістів їхати за ними на штрафмайдачник, і тільки там віддавали посвідчення водія та технічний паспорт. Щоб повернути автомобіль, водії були змушені звертатись за відповідним дозволом в полк ДПС ГУМВС України в м. Києві який розташований за адресою Сім'ї Хохлових, 5. Тільки після отримання дозволу в ДАІ, та сплати коштів за стоянку, невідомі особи на штрафмайдачнику повертали автомобіль. При цьому, на приватному штрафмайдачнику знаходяться працівники ДАІ у форменому одязі, які контролюють видачу автомобілів та сплату коштів.
Така діяльність суперечить чинному законодавству за таких підстав:
Відповідно до 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник ДАІ тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Як видно з цієї статті Закону, евакуація транспортного засобу можлива тільки тоді, коли автомобіль суттєво перешкоджає дорожньому руху. Опитавши водіїв, виявилося, що в переважній більшості, затриманні транспорті засоби не перешкоджали дорожньому руху, а тому не могли бути доставлені на спеціальний майданчик. Крім того, як зазначається в Законі, доставляння транспортного засобу на штрафмайдачник можливе лише за допомогою евакуатора. Проте, майже у всіх випадках, працівники ДАІ евакуатор не викликали, а змушували водіїв самостійно доставляти автомобіль на штрафмайдачник, що прямо суперечить законодавству.
Також, в статті 265-2 КУпАП зазначається, що працівник ДАІ зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації. По інформації водіїв, інспектори не давали можливості вжити заходів для повернення автомобілю до місця постійної дислокації
Ст. 265-2 КУпАП передбачає, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Отже, Законом визначено що громадянин, у якого затримали транспортний засіб, має право безкоштовно повернути свій автомобіль, і заява про таке повернення обов’язкова для виконання. Таким чином, вимога про сплату за повернення транспортного засобу є незаконна та істотно порушує права громадян.
Треба зазначити, що дії Державної автомобільної інспекції прямо суперечать Закону України «Про боротьбу з корупцією». Відповідно до ст. 5 цього Закону державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
В даному випадку, працівники ДАІ використовуючи своє службове становище, доставляють транспортні засоби на приватну стоянку, чим допомагають невідомим особам заробляти гроші. При цьому, працівники ДАІ знаходячись на території штрафмайдачнику фактично приймають участь у підприємницький діяльності, що прямо суперечить ст. 18 Закону «Про міліцію», яка забороняє працівникам міліції займатись будь-якими видами підприємницької діяльності.
З приводу евакуації автомобілів вже висловлювалось Міністерство юстиції України. На офіційному сайті Мін’юсту розміщено Роз‘яснення щодо правових підстав тимчасового затримання і доставлення транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку (http://minjust.gov.ua/0/23318). В цьому роз’ясненні зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. «Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції повинен виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової. Так, відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення», - пише Міністерство юстиції.
Очевидно, що незаконно доставляючи автомобілі на штрафмайдачник, та вимагаючи гроші за їх повернення, працівники ДАІ та причетні до них приватні структури істотно порушують конституційні права громадян, та ганьблять репутацію державної влади. Така діяльність суперечить бажанню керівництва держави формувати демократичне суспільство де основною цінністю є права громадянина.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 5, 7, 20 Закону України «Про звернення громадян»,
ПРОШУ:
1. Провести розслідування по фактам викладеним в заяві, та притягнути до відповідальності осіб, які винні в порушенні законодавства.
2. В передбачений законом строк, письмово повідомити мене про результати розгляду даної заяви.
Звертаюсь до Вас з приводу грубого порушення законодавства з боку посадових осіб Державної автомобільної інспекції МВС України у місті Києві.
Останнім часом, в засобах масової інформації заявились повідомлення про те, що в Києві, працівники Державтоінспекції затримують транспорті засоби та направляють їх на спеціальний штрафмайданчик, який знаходиться за адресою Залізничне шосе 9. В сюжеті «Нового каналу» від 25.12.09 речник Головного управління МВС України у м. Києві Володимир Поліщук підтвердив, що цей штрафмайданчик належить приватним підприємцям. Згідно прейскуранту, який розміщений при вході на штрафмайданчик, доба охорони та стоянки автомобілю коштує 260 гривень.
Як зазначають водії, автомобілі яких опинились на штрафмайдачнику, рішення про евакуацію транспортних засобів приймали працівники Державтоінспекції. По словам водіїв, інспектори ДАІ шляхом вилучення документів, змушували автомобілістів їхати за ними на штрафмайдачник, і тільки там віддавали посвідчення водія та технічний паспорт. Щоб повернути автомобіль, водії були змушені звертатись за відповідним дозволом в полк ДПС ГУМВС України в м. Києві який розташований за адресою Сім'ї Хохлових, 5. Тільки після отримання дозволу в ДАІ, та сплати коштів за стоянку, невідомі особи на штрафмайдачнику повертали автомобіль. При цьому, на приватному штрафмайдачнику знаходяться працівники ДАІ у форменому одязі, які контролюють видачу автомобілів та сплату коштів.
Така діяльність суперечить чинному законодавству за таких підстав:
Відповідно до 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник ДАІ тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Як видно з цієї статті Закону, евакуація транспортного засобу можлива тільки тоді, коли автомобіль суттєво перешкоджає дорожньому руху. Опитавши водіїв, виявилося, що в переважній більшості, затриманні транспорті засоби не перешкоджали дорожньому руху, а тому не могли бути доставлені на спеціальний майданчик. Крім того, як зазначається в Законі, доставляння транспортного засобу на штрафмайдачник можливе лише за допомогою евакуатора. Проте, майже у всіх випадках, працівники ДАІ евакуатор не викликали, а змушували водіїв самостійно доставляти автомобіль на штрафмайдачник, що прямо суперечить законодавству.
Також, в статті 265-2 КУпАП зазначається, що працівник ДАІ зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації. По інформації водіїв, інспектори не давали можливості вжити заходів для повернення автомобілю до місця постійної дислокації
Ст. 265-2 КУпАП передбачає, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Отже, Законом визначено що громадянин, у якого затримали транспортний засіб, має право безкоштовно повернути свій автомобіль, і заява про таке повернення обов’язкова для виконання. Таким чином, вимога про сплату за повернення транспортного засобу є незаконна та істотно порушує права громадян.
Треба зазначити, що дії Державної автомобільної інспекції прямо суперечать Закону України «Про боротьбу з корупцією». Відповідно до ст. 5 цього Закону державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
В даному випадку, працівники ДАІ використовуючи своє службове становище, доставляють транспортні засоби на приватну стоянку, чим допомагають невідомим особам заробляти гроші. При цьому, працівники ДАІ знаходячись на території штрафмайдачнику фактично приймають участь у підприємницький діяльності, що прямо суперечить ст. 18 Закону «Про міліцію», яка забороняє працівникам міліції займатись будь-якими видами підприємницької діяльності.
З приводу евакуації автомобілів вже висловлювалось Міністерство юстиції України. На офіційному сайті Мін’юсту розміщено Роз‘яснення щодо правових підстав тимчасового затримання і доставлення транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку (http://minjust.gov.ua/0/23318). В цьому роз’ясненні зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. «Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції повинен виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової. Так, відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення», - пише Міністерство юстиції.
Очевидно, що незаконно доставляючи автомобілі на штрафмайдачник, та вимагаючи гроші за їх повернення, працівники ДАІ та причетні до них приватні структури істотно порушують конституційні права громадян, та ганьблять репутацію державної влади. Така діяльність суперечить бажанню керівництва держави формувати демократичне суспільство де основною цінністю є права громадянина.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 5, 7, 20 Закону України «Про звернення громадян»,
ПРОШУ:
1. Провести розслідування по фактам викладеним в заяві, та притягнути до відповідальності осіб, які винні в порушенні законодавства.
2. В передбачений законом строк, письмово повідомити мене про результати розгляду даної заяви.
Заява про припинення провадження виконавчої служби по рішенні суду.
Начальнику Відділу державної виконавчої служби
…………………… районного управління юстиції
Адреса: м. …………………………….
державному виконавцю
Відділу державної виконавчої служби
……………… районного управління юстиції ….
Адреса: м. ………………………………….
Заявник:
Адреса:...........
Телефон:...............
ЗАЯВА
про зупинення виконавчого провадження та надання копії постанови про зупинення виконавчого провадження
На виконанні Відділу державної виконавчої служби ……………. районного управління юстиції , адреса: ………………….., знаходиться виконавчий документ, постанова від …………………… року складена інспектором ДПС ………………., який на даний час оскаржується у ……………. районному суді м. …………... повідомляючи Вас про зупинення виконавчого провадження на підставі п.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», надаю копію Ухвали суду про відкриття провадження по справі, та призначення справи до розгляду.
На підставі ч.1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»:
ПРОШУ:
1. Зупинити виконавче провадження з підстав, передбачених ч. 5 статті 37 та статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», надіслати на поштову адресу Заявника постанову про зупинення виконавчого провадження затверджену належним чином начальником або заступником начальника Відділу державної виконавчої служби …………. районного управління юстиції якому підпорядкований державний виконавець.
ДОДАТОК:
1. Копія Ухвали …………….. районного суду міста………… про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду
«……» червня 2013 р. ________________ (П.І.Б)
Начальнику Відділу державної виконавчої служби
…………………… районного управління юстиції
Адреса: м. …………………………….
державному виконавцю
Відділу державної виконавчої служби
……………… районного управління юстиції ….
Адреса: м. ………………………………….
Заявник:
Адреса:...........
Телефон:...............
ЗАЯВА
На виконанні Відділу державної виконавчої служби ……………. районного управління юстиції , адреса: ………………….., знаходиться виконавчий документ, постанова від …………………… року складена інспектором ДПС ………………., який на даний час оскаржується у ……………. районному суді м. …………... повідомляючи Вас про зупинення виконавчого провадження на підставі п.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», надаю копію Ухвали суду про відкриття провадження по справі, та призначення справи до розгляду.
На підставі ч.1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»:
ПРОШУ:
1. Зупинити виконавче провадження з підстав, передбачених ч. 5 статті 37 та статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», надіслати на поштову адресу Заявника постанову про зупинення виконавчого провадження затверджену належним чином начальником або заступником начальника Відділу державної виконавчої служби …………. районного управління юстиції якому підпорядкований державний виконавець.
ДОДАТОК:
1. Копія Ухвали …………….. районного суду міста………… про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду
«……» червня 2013 р. ________________ (П.І.Б)
Скарга за не демонтований дорожний знак в МВС
Начальнику ГУМВС України в ... області.
адрес
адрес
Скарга.
Згідно листа № ... від ... ДАІ ... на ділянці дороги ... дорожній знак ... демонтовано.
Проте, станом на 10.06.2013р. на ділянці дороги ... дорожній знак ... не демонтовано.
Таким чином, ... надав завідомо неправдиві відомості, чим порушив вимоги ст.16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Враховуючи викладене, керуючись ст. 40 Конституції України, ст. ст. 1, 4 Закону України “Про звернення громадян”,
ПРОШУ:
1. Провести службове розслідування за фактом вчинення ... корупційних дій та службового підроблення;
2. Усунути з займаної посади ... за зловживання службовим становищем з метою приховування неправомірних дій підлеглих співробітників ДАІ ....
Додаток: за текстом фотографія дорожнього знаку ... на ... на одному аркуші.
Начальнику ГУМВС України в ... області.
адрес
адрес
Скарга.
Згідно листа № ... від ... ДАІ ... на ділянці дороги ... дорожній знак ... демонтовано.
Проте, станом на 10.06.2013р. на ділянці дороги ... дорожній знак ... не демонтовано.
Таким чином, ... надав завідомо неправдиві відомості, чим порушив вимоги ст.16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Враховуючи викладене, керуючись ст. 40 Конституції України, ст. ст. 1, 4 Закону України “Про звернення громадян”,
ПРОШУ:
1. Провести службове розслідування за фактом вчинення ... корупційних дій та службового підроблення;
2. Усунути з займаної посади ... за зловживання службовим становищем з метою приховування неправомірних дій підлеглих співробітників ДАІ ....
Додаток: за текстом фотографія дорожнього знаку ... на ... на одному аркуші.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
28.09.2009 № 1276/10/13-09
Адміністративним судам України
На підставі вивчення звернень адміністративних судів стосовно проблемних питань, що виникають під час розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, Вищий адміністративний суд України вважає за доцільне довести відповіді на зазначені питання до відома адміністративних судів України.
1. Яким складом суду слід розглядати та вирішувати справи з приводу рішень, дій або бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України?
Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України “Про державну виконавчу службу”, є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;
районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Частиною першою статті 24 цього Кодексу визначено, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Департамент державної виконавчої служби не належить до суб’єктів владних повноважень, визначених у зазначеній нормі, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, у зв’язку з чим адміністративні справи з приводу його рішень, дій або бездіяльності в суді першої інстанції повинні розглядатися та вирішуватися судом одноособово.
Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України “Про державну виконавчу службу”, є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;
районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Частиною першою статті 24 цього Кодексу визначено, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Департамент державної виконавчої служби не належить до суб’єктів владних повноважень, визначених у зазначеній нормі, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, у зв’язку з чим адміністративні справи з приводу його рішень, дій або бездіяльності в суді першої інстанції повинні розглядатися та вирішуватися судом одноособово.
2. Чи належить до компетенції адміністративних судів розгляд справ із приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса?
За змістом частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки чинним законодавством не встановлено порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, то такі справи належать до юрисдикції адміністративних судів.
За змістом частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки чинним законодавством не встановлено порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, то такі справи належать до юрисдикції адміністративних судів.
3. Якому суду територіально підсудні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування?
Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Зазначена норма підлягає застосуванню при визначенні підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача – фізичної чи юридичної особи.
Крім того, у вирішенні відповідного питання слід ураховувати положення пунктів 3, 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”.
Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Зазначена норма підлягає застосуванню при визначенні підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача – фізичної чи юридичної особи.
Крім того, у вирішенні відповідного питання слід ураховувати положення пунктів 3, 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”.
4. У яких випадках компетенція адміністративних судів поширюється на справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби з виконання рішень загального суду?
Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Зі змісту цієї процесуальної норми випливає, що в порядку цивільного судочинства розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, яке прийнято після 1 вересня 2005 року за правилами Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.
Що ж до скарг на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, прийнятих відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, то такі скарги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Також справами адміністративної юрисдикції є справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження та не є особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, якими порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Зі змісту цієї процесуальної норми випливає, що в порядку цивільного судочинства розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, яке прийнято після 1 вересня 2005 року за правилами Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.
Що ж до скарг на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, прийнятих відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, то такі скарги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Також справами адміністративної юрисдикції є справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження та не є особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, якими порушено їх права чи свободи.
5. У яких випадках компетенція адміністративних судів поширюється на справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби з виконання рішень господарського суду?
Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Таким чином, у порядку господарського судочинства дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені лише стягувачем, боржником або прокурором і тільки при виконанні рішень у господарських справах.
Позовні заяви з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час виконання рішень у господарський справах, подані особами, які зазначеною нормою не визначені як суб’єкти оскарження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Таким чином, у порядку господарського судочинства дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені лише стягувачем, боржником або прокурором і тільки при виконанні рішень у господарських справах.
Позовні заяви з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час виконання рішень у господарський справах, подані особами, які зазначеною нормою не визначені як суб’єкти оскарження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
6. Чи повинен державний виконавець застосовувати заходи примусового виконання виконавчого документа у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження?
Відповідно до преамбули Закону України “Про виконавче провадження” зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов’язково повинен пересвідчитися:
по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.
Отже, обов’язок державного виконавця з’ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.
Законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення не надає державному виконавцю право застосовувати заходи примусового виконання рішення у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до преамбули Закону України “Про виконавче провадження” зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов’язково повинен пересвідчитися:
по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.
Отже, обов’язок державного виконавця з’ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.
Законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення не надає державному виконавцю право застосовувати заходи примусового виконання рішення у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
Голова суду О. Пасенюк
Як наказати ДАІшника за скасовані судом штрафи
Як притягнути до відповідальності працівника ДАІ, після того як суд скасував незаконно виписаний штраф. У цій статті ми детально розповімо як це зробити.
Згідно з п. 2.22 Наказу МВС № 77 у разі скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення внаслідок її неправомірного винесення, за даним фактом проводиться службова перевірка і щодо винної посадової особи вживаються заходи дисциплінарного впливу.
Згідно з п. 2.22 Наказу МВС № 77 у разі скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення внаслідок її неправомірного винесення, за даним фактом проводиться службова перевірка і щодо винної посадової особи вживаються заходи дисциплінарного впливу.
Це означає, що після перемоги в суді, вам необхідно написати заяву до міліції або прокуратури з вимогою дисциплінарно покарати працівника ДАІ. Тільки треба враховувати терміни - привернути інспектора можна протягом шести місяців з дня порушення (ст. 16 ЗУ "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України").
Але, нас не цікавить дисциплінарку - інспектора ДАІ потрібно "катати" за кримінальною статтею.Причому результат не так важливий - головне сам процес, який може стати дуже геморойних для органів прокуратури - основного адвоката міліцейського свавілля.
Покрокова інструкція
В якості жертви вибраєм інспектора ДАІ Дніпровського р-ну м. Києва Ващішена Р.А. Це саме той ДАІшник, який брав участь у побитті Олексія Кирієнко в грудні 2010 року. .Щоб Ващішену Р.А. не було нудно відбиватися від кримінальної статті за побиття пішохода, написав до прокуратури заяву з вимогою порушити щодо цього ДАІшника справу за ст. 366 КК - фальсифікація документів, нам допоміг сайт Єдиного реєстру судових рішень України . Вбивши в пошук прізвище ДАІшника, ми виявили три постанови про скасування його штрафів. Це і стало основною для нашого заяву до органів прокуратури.
Заява від 5 березня 2011 року:
Заява була передана до прокуратури Дніпровського р-ну звідки прийшла відповідь, що Ващішен Р.А.здійснив дисциплінарний проступок, але залучити його не можна за строками давності. Прокуратура відмовилася приймати рішення в порядку ст. 97 КПК.
Відповідь № 1:
Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві. "Дорожній контроль" написав скаргу на відповідь Перепелиці з вимогою таки розглянути нашу заяву у порядку Кримінально-процесуального кодексу і винести постанову.
Скарга № 1:
Нам прийшла відповідь прокурора Дніпровського р-ну Мельничука з текстом, який аналогічний попередньому відповіді Перепилиця. Більше того, Мельничук повідомив , що всі наші подальші заяви з цього питання розглядатися не будуть.
Відповідь № 2:
Отримавши відповідь голови районної прокуратури,отримав право перейти на новий рівень - скаржитися в міську прокуратуру.
Туди ми направили чергове звернення щодо незгоди з діями Дніпровських і вимогою розглянути заяву в прядці КПК.
Скарга № 2:
Отримавши нашу скаргу на Мальнічука, прокуратура м. Києва всупереч чинному законодавству направила її на розгляд самому Мельничуку. Це звичайна практика прокуратури - не давати громадянину піднятися на більш високий рівень.
Відповідь № 3:
Відразу після цього, написав до прокуратури м. Києва скаргу на рішення про направлення нашого звернення до Дніпровський р-й - тому самому органу чиї дії оскаржуються.
Скарга № 3:
Через деякий час, нас прийшов повторний відповідь від Мельничука. Як і колись - прокуратура Дніпровського р-ну відмовляється залучати Ващішена до дисциплінарної відповідальності і виносити постанову в порядку ст. 97 КПК.
Відповідь № 4:
А от відповіді з прокуратури м. Києва ми так і не дочекалися. Оскільки місячний термін минув, довелося звернутися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою.
Позовна заява:
30 серпня 2011 суд Відкрив провадження у цій справі та в цей же день прокуратура м. Києва відправляє нам відповідь на скаргу отриману ще 29.06.2011. Тобто звернення розглядалося рівно два місяці.
Рішення суду:
Відповідь № 5:
Як видно, на скаргу за рішенням Прасолов, відповів сам Прасол, що п'ять таки грубе порушення порядку розгляду звернень. Проте вже є результат - відносно Ващішена Р.А. порушили дисциплінарне провадження. Тобто попередні відповіді щодо строків давності - були всього лише відмазками.
Щоб перевірити факт порушення дисциплінарного провадження, "Дорожній контроль" направив в Дніпровську прокуратуру інформаційний запит з вимогою надати копію прийнятого рішення.
Інформаційний запит:
З порушенням п'ятиденного терміну, Дніпровська прокуратура надіслала нам копію постанови від 16 серпня 2011 щодо порушення стосовно Ващішена Р.А. дисциплінарного провадження за фактом скасування судами його штрафів.
Постанова:
За фактом порушення термінів відповіді, знову звернувся до окружного суду вже з позовом проти Дніпровської прокуратури щоб зайвий раз нагадати про необхідність чіткого дотримання законодавства.
13.09.2011 "ДК" одержує поштою конверт від прокуратури м. Києва з повідомленням про те, що відносно залучення Ващішена Р.А. до кримінальної відповідальності проводиться перевірка. Тобто як ми зрозуміли - розглядатиметься питання про прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК.
Відповідь 6:
Придивившись по-уважніше, зрозумів, що прокуратура фальсифікувала відповіді. Як видно, відповідь датований 28.07.2011 . Тобто - це нібито відповідь на нашу скаргу від 29.06.2011. А відповідь прокуратури від 25.08.2011 - це додаткове сповіщення про "повторній перевірці".
Тільки відповідь від 28.07.2011, прокуратура м. Києва поклала в конверт 12.09.2011 року, що підтверджує його копія.
Конверт:
Під час судового розгляду про порушення строків, прокуратура буде вказувати, що в конверті з датою відправки 12.09.2011 прийшла відповідь від 25.08.2011, а в конверті з датою відправки 30.08.2011 прийшла відповідь від 28.07.2011. Правда, затія прокуратури провалиться.
Справа в тому, що ще 07.09.2011 ми відправили інформаційний запит де вказали про отриманій відповіді датованому 25.08.2011. Це доводить, те що прокуратура м. Києва свою відповідь від 28.07.2011 поклала в конверт саме з датою відправки 12.09.2011.
Це грубе порушення термінів розгляду звернення та Закону України "Про засади протидії та боротьби з корупцією", що тягне за собою адміністративний протокол за ст. 212-3 КУпАП. З цього приводу "Дорожній контроль" направить до Генеральної прокуратури окреме звернення.
ЗБИРАЙТЕ на даішників КОМПРОМАТ
Що ж до інспектора Ващішена Р.А., то ми будемо продовжувати добиватися винесення рішення в порядку ст.97 КПК - тобто постанови про відмову в порушенні кримінальної справи з чіткою мотивуванням, чому в діях ДАІшника немає складу ст. 366.
Те, що прокуратура все-таки порушила дисциплінарне провадження - вже результат, оскільки нам важливий сам факт визнання порушення законодавства даними даішниками. Рішення прокуратури буде приєднано до справи щодо залучення Олексія Кирієнко за ст. 185 КУпАП.
На черговому засіданні в Апеляційному суді м. Києва, ми вкажемо на те, що інспектор Ващішен, який був один з ініціаторів побиття Олексія і учасником фальсифікації протоколу за "непокору", раніше неодноразово виносив незаконні рішення.
Слова ДАІшника, за плечима у якого такий шлейф, безумовно повинні піддаватися сумніву.Приймати рішення про вини громадянина повинен виключно кришталево чиста людина. Хоч один раз викритий у брехні, вже не може виступати обвинувачем і судити громадянина.
Дану схему може використовувати кожен водій. Якщо ви займаєтеся залученням працівника ДАІ до кримінальної відповідальності, почніть збирати на нього компромат. Зберіть всю інформацію про його попередні гріхи, а також де він живе, на якій машині їздить, де відпочиває.
Цілком можливо, що вам вдасться "жахнуть" інспектора не за основним кримінальній справі, а за тими матеріалами, які ви зібрали в процесі розслідування. Не дарма працівники міліції, звинувачуючи людини, розповідають у суді про всіх його попередніх проступки. Дійте аналогічно!
Складається враження, що адміністрація президента США остаточно втратила почуття реальності, раз допускає такі політичні та PR-промахи як у квітні-травні 2013 року, черговим з яких стало фактичне самовикриття команди Обами, публічно визнала наявність "єврейської змови" в США і світі, ніж шокувала єврейські громадські організації та єврейський бізнес, які тепер всерйоз побоюються за свою безпеку. Так як, про що раніше люди по всьому світу тільки шепотілися і обговорювали в кулуарах, тепер офіційно озвучено Вашингтоном, і тепер людство точно знає, кому зобов'язане пропагандою ЛГБТ і лобіюванням одностатевих шлюбів на державному рівні. Як повідомила газета "Washington Post", 21 травня 2013 року на офіційному прийомі, організованому Національним комітетом Демократичної партії США для "Jewish American Heritage Month" (місячник вшанування заслужених американських євреїв), віце-президент США Байден виголосив промову , в якій визнав виняткову роль євреїв в тому, що ідея одностатевих шлюбів ("gay marriage") була законодавчо визнана в деяких штатах Америки. Крім цього він заявив, що "85% всіх змін, що відбулися за останній час в Голлівуді і в громадських засобах масової інформації, стали можливими тільки тому, що ці галузі очолюють євреї ... вплив яких величезно ... справді величезне ... ". Байден зазначив також вплив євреїв в області «... змін імміграційного законодавства, руху за громадянські права і досягнень фемінізму". На думку другої людини в країні після президента Обами, "ми (США) - велика країна багато в чому завдяки тому внеску, який приносять нам єврейська спадщина та єврейські принципи". Пафос виступу віце-президента здався надмірним навіть деяким з його слухачів. Так, Джонатан ЧейтА з «New York Magazine »висловив припущення, що мова Байдена може дати козирі противникам євреїв, побічно підтвердивши існування« єврейської змови ». Інші авторитетні євреї США, також присутні на даному заході, теж залишилися не в захваті від відвертої промови Байдена. Можливо, PRщики адміністрації президента, чи не врахували, що це публічний захід, який висвітлюватимуть провідні американські та світові ЗМІ, а не закрита вечірка єврейської еліти США. І тут є ще один делікатний момент, який знає єврейська еліта США і їх "експерти-історики", і що їм не вдається перевернути з ніг на голову - це задокументоване в офіційних джерелах США вкрай негативне ставлення першого президента Америки Джорджа Вашингтона (1732-1799) до євреїв, про які він говорив буквально таке: "Вони діють більш ефективно проти нас, ніж ворожі армії. Вони в сто раз більш небезпечні для наших свобод і тих важливих справ, якими ми займаємося. Можна тільки журитися, що кожен штат не вигубив давним давно як шкідників суспільства і найсерйозніших ворогів для благополуччя Америки " (джерело: Максимум Джорджа Вашингтона, Еплтон і Ко). Таким чином виходить, що президенти США і їх адміністрації, починаючи з Авраама Лінкольна до Барака Обами порушували і порушують заповіді першого президента, і тепер уже відкрито визнають безмежний вплив над ними саме євреїв - від такої промови Байдена Дж.Вашингтон перевернувся б у труні, а якби був би живий - розігнав би до чортів цю адміністрацію. А якщо врахувати, що протягом двох тисячоліть всі світові лідери (королі, імператори і царі) м'яко кажучи не бажали бачити на території своїх держав євреїв, то виходить, що на початку 20 -го століття саме США стали стартовим майданчиком для реалізації "світового єврейського змови", який тиждень тому офіційно визнав американський віце-президент. Щоб не бути голослівними, наведемо лише деякі, так би мовити, м'які висловлювання, великих правителів, вчених і релігійних діячів минулого:
Наполеон Бонапарт (імператор Франції): "Власність цілих сіл грабується євреями, вони відновили кріпацтво, вони є справжніми зграями воронів. Злидні, що викликається євреями, не походить від одного індивідуального єврея, але є сутністю всього цього народу. Вони, як гусениці або сарана, які поїдають Францію ".
Мобучум Окума (японський вчений): "Євреї в усьому світі руйнують патріотизм і здоров'я основи держави".
Іван Франко: «Колі я ознайомився з партіямі марксістів, соціалістів, лібералів та Демократів, то за спиною кожної з них я побачим Хитрий писок жида ».
Петро Перший (Російський імператор. 1672-1725 р.): «Я віддаю перевагу бачити в моїй країні магометан і язичників, ніж євреїв. Останні є шахраями і шахраями. Вони не отримають дозволу поселятися і влаштовувати свої справи. Незважаючи на мої розпорядження, вони намагаються здійснити це підкупом моїх чиновників з метою стати рівноправними. Я викорінював зло, а не распложаю його. Чи не буде для них в Росії ні житла, ні торгівлі, скільки про се ні стараються і як ближніх до мене ні підкуповують ».
Єлизавета Петрівна (Російська імператриця. 1709-1761): «Євреї існують в різних частинах Росії. Від цих ненависників Христа ми не можемо очікувати нічого доброго. У зв'язку з цією обставиною, я видаю наступний наказ: всі євреї, чоловіки і жінки, незалежно від їх положення і багатства, з усім їхнім майном повинні негайно забратися за межі кордону. Надалі оних ні під яким виглядом в нашу імперію ні для чого не впускати, хіба хто з них захоче бути у християнській вірі грецького сповідання; то таких хрестячи, жити їм дозволити, тільки з держави вже надалі не випускати. Від цих ворогів Христа я не хочу мати ніякого прибутку ».
Іоанн IV Грозний (Російський цар. 1530-1584): «Жидам ездити до Росії з торгує не гоже, для того, що від них багато лиха робляться, що відварні зілля привозили в Росію і християн від християнства відводили ».
Марк Цицерон (Римський оратор. Народився в 106, помер у 43-му році до Р. Х.): «Євреї належать до темної і відразливою силі. Хто знає, як численна ця кліка, як вони тримаються разом і яку міць вони можуть проявляти завдяки своїй спаяності »
Сікул Діодор (Грецький історик. Народився в 30 р. до Р. Х. Помер у 20 р. по Р. Х.): «Друзі короля Антіоха Сирійського (який правив з 223 до 187 року до Р. Х.) порадили йому вигнати євреїв, що не побажають змішуватися з іншими і вважати таких своїми ворогами».
Луцій Сенека (Римський філософ. Народився в 4 р. до Р . Х., помер у 65г. після Р. Х.): «Цей народ (євреї) - чума. Він зумів придбати такий вплив, що нам - переможцям диктує свої закони ».
Тацит (Римський історик. Народився в 55 р. після Р. Х., помер у 122г. після Р. Х.): «Єврей вважають осквернітельним все те, що є святим для нас ». (Взято з М. Кармолі - «Біографія євреїв у Франції», стор 2)
Марій Юстиніан (Св. Юстиніан. Римський філософ. 100-165 р. після Р. Х.): «Єврей завжди були за спиною християнських переслідувань. Вони подорожували по країні, всюди ненавидячи і підкопуючи підвалини християнської віри ».
Гунтрам (Король франків. Народився в 525 р., помер в 593 році після Р. Х.): «Хай буде проклятий цей диявольський і віроломний єврейський народ, який живе тільки обманами. Сьогодні вони прославляють мене тільки для того, щоб відбудувати їх синагогу, яка була зруйнована християнами. Цього, зрозуміло не робитиму, бо Господь забороняє мені ».
Магомет (Засновник магометанства. 570-632 р. після Р. Х.): «Це можна досягти мені, що до цих пір ніхто не вигнав цих скотів, дихання яких подібно смерті. Чи не знищить чи кожен диких звірів, що пожирають людей, навіть якщо вони самі мають людський вигляд? Чи є євреї-ким іншим, крім пожирачів людей? » (взято з Корану)
Святий Фома Аквінський (філософ, народився в 1225 р., помер в 1274году): «Євреям не повинно бути дозволено матиме те, що вони придбали шляхом лихварства від інших. Було б кращі, якби вони працювали, щоб чесно заробляти на життя, бо від байдикування вони стають більш соромнозахланні ».
Абат Трітгайм Вюрцбурзький (1462-1616 р.): «Ясно, що відштовхування від єврейського лихварства розвивається зверху і знизу. Я схвалюю законні методи огорожі людей від експлуатації єврейського лихварства і обману. Чи можливо, щоб іноземні прибульці правили нами не завдяки своїй силі мужності або піднесеним чеснотам, але тільки за допомогою своїх жалюгідних грошей? Сміє чи цей народ безкарно жиріти за рахунок поту селян і майстрових? »
Еразм Роттердамський (Дезідеріус Еразмус, голландський вчений, 1468-1536 р.): «Що за грабіж і пригнічення, творені євреями, над бідними, які далі не можуть цього переносити ... Помилуй їх Боже! Єврейські лихварі швидко пускають коріння навіть у маленьких селах, і, якщо вони позичають п'ять флоринів, то вимагають заставу в шість разів більше. З відсотків вони стягують відсотки і з усього цього ще раз відсотки, так що бідний втрачає все, що він мав ».
Мартін Лютер (Церковний реформатор. 1483-1546 р.): «Пристрасні бажання кричущих сердець євреїв уповають на той день, коли вони зможуть звертатися з нами, як вони діяли за часів Есфірі в Персії. І як євреям близька книга Есфір, яка виправдовує їх кровожерливість, мстивість і апетити розбійницьких надій! Ніколи сонце не світило народу, більш кровожерному і мстивому, який плекає ідею знищення та удушення іновірців » «Ніхто з інших людей під сонцем не є таким жадібним, як вони, які є і будуть жадібними, на що вказує їх прокляте Богом лихварство. Вони втішають себе тим, що, коли прийде Месія, то він збере і розділить золото і срібло усього світу між ними » «Повинні бути знищені їх молитовники та книги Талмуда, які вчать їх безбожництва, брехні, блюзнірства. Молодим євреям і єврейкам слід дати мотики, сокири, лопати, прядки, веретена, щоб вони заробляли свій хліб у поті чола » «Князі і законодавці сидять і хропів своїми відкритими ротами і дають можливість євреям брати, красти, грабувати, що їм завгодно з їх відкритих гаманців і скринь. Так, це так! Вони дозволяють єврейському лихварства все у них висмоктувати і знімати з себе шкуру. Вони перетворюють себе на жебраків за свої ж власні гроші. Євреї забирають наші гроші й майно, робляться господарями нашої власної країни » (взято з «Творів Лютера», вид. Ерланген Том 32)
Джордано Бруно(Італійський вчений і філософ 1548-1600): «Євреї є зачумленої, прокаженою та небезпечної расою, яка заслуговує викорінення з дня її зародження » (взято з творів Спацціо, 1888 р., том 2, стор 500)
Папа Климент 8-й (Глава Католицької Церкви з 1592-1605 р.): «Весь світ страждає від лихварства євреїв, їх монополії і надувательств. Вони кинули багато нещасних людей у стан убогості, особливо селян робітників і бідняків ».
Жан Франсуа Вольтер (Французький письменник. 1694-1778 р.): «Євреї є нічим іншим, як зневажаною і варварським народом, який протягом тривалого часу поєднував огидне користолюбство з жахливим забобоном і незгасною ненавистю до народів, які їх терплять і на яких вони збагачуються ». «Маленька єврейська нація сміє показувати непримиренну ненависть власності інших народів; вони плазують, коли їх осягає невдача і заносяться при процвітанні справ».
Бенджамін Франклін (Американський вчений і державний діяч. 1706-1790г.): «Де б не було, в країні, де поселяються євреї, незалежно від їх кількості, вони знижують її мораль, комерційну чесність, ізолюють себе і не піддаються асиміляції. Вони висміюють християнську релігію, сталось її підірвати, стоять держави в державі і в разі опозиції до них прагнуть смертельно задушити країну у фінансовому відношенні ». «Якщо ми, шляхом Конституції, що не виключимо їх зі Сполучених Штатів, то менш ніж через двісті років вони кинуться у великій кількості, візьмуть гору, проковтнуть країну і змінять форму нашого правління. Якщо ви не виключіть їх, то менш ніж через двісті років наші нащадки будуть працювати на полях, утримуючи їх, в той час, як вони будуть потирати руки в своїх конторах. Я попереджаю вас, джентльмени, якщо ви не виключіть євреїв назавжди, то ваші діти буду проклинати вас у ваших могилах. Євреї, джентльмени, є азіатки - вони не можуть бути ніколи іншими ».
Фрідріх Великий (Король Пруссії. 1712-1786р.): «Правителі не повинні випускати з поля зору євреїв, запобігати їх проникнення в оптову торгівлю, стежити за зростанням їх населення і позбавляти їх можливості, де б то не було сповільнювати нечестиві діяння. Ніщо так не ущемляє торговців, як та недозволена прибуток, яку роблять євреї ».
Марія-Терезія(Австрійська імператриця. 1717-1780): «Надалі жоден єврей, незалежно від того, хто він такий, що не буде залишатися тут без мого письмового дозволу . Я не знаю жодної іншої нещасливої чуми всередині країни, як ця раса, яка розоряє народ хитрістю, лихварством, позичанням грошей і займається справами, відразливими чесних людей.Отже, по можливості, вони будуть переміщені і вигнані звідси ».
Лорд Харрінгтон (член англійської палати лордів): у своїй промові від 12 липня 1858 він заявив: «Я заперечую проти допущення євреїв, бо вони великі грошові позикодавці у всьому світі. Внаслідок цього нації світу стогнуть від непосильно важкої системи податків і національних боргів. Вони завжди є найбільшими ворогами свободи ». Джон Хайлан (мер міста Н'ю-Йорка): у своїй промові від 26 березня 1922 уточнив: «Справжня загроза нашій державі - в невидимому уряді, який подібно гігантському спрута простягає свої щупальця над нашим містом, нашим штатом і нашою нацією. На чолі цього спрута стоїть маленька група банкірських будинків, яка зазвичай називається "інтернаціональні банкіри". Ця невелика група могутніх міжнародних банкірів насправді керує нашим урядом у свою егоїстичних цілях ». Генрі Форд (всесвітньо відомий американський промисловець): У газеті "Нио- Йорк Таймс "від 8 березня 1925 заявив наступне: «Піддайте контролю 50 найбільш багатих єврейських фінансистів, які творять війну заради власних прибутків, і війни будуть скасовані".
Мономах Володимир Всеволодович (1053-1125): в 1114 року зібрав Рада князів, який постановив:«Вислати жидів з російської землі з усім їхнім майном і надалі не приймати їх, а якщо вони таємно увійдуть, то вбивати їх». Постанова Ради князів (Уряду Русі) від 1114 діє досі - жоден з наступних царів або імператорів його не відміняв. І нарешті, російський письменник
Віктор Пєлєвін : "будь-яка ліберальна економічна реформа в Росії має своїм граничним кінцевим результатом поява нового сверхбогатого єврея в Лондоні". Тепер думаємо, зрозуміло, чому єврейську еліту США минулого тижня так напружили публічні одкровення Байдена . Адже, не можуть помилятися великі уми і правителі минулого, які жили у різних країнах і в різний час, яких, незалежно від політичних пристрастей, світогляду, державного ладу, релігій і станів економік їхніх країн, по суті, завжди об'єднувало тільки вкрай негативне ставлення саме до євреїв! А якщо сюди ще додати трагедію хазарського каганату, де всього лише через 100 років після вільного доступу туди євреїв не тільки повністю змінилося керівництво і еліти, а й навіть релігія ... PS: Ну а скептикам і різного роду борцям за толерантність, "історикам "і любителям переписувати історію під сучасні умови хочеться сказати, що ми не вважаємо своєю метою зростання антисемітських настроїв у суспільстві, рівень яких і так зашкалює по всьому світу, ми просто зіставляємо історичні факти з нашої з вами сучасністю, і намагаємося зрозуміти як людство дійшло до такого життя ...
|
Підписатися на:
Дописи (Atom)