Московія називалась до 1648р.
Ще у 1648 році у Вестфальському мирному договорі Росія іменується як Magnus dux Moscoyiae, тобто, Велике Московське князівство. Де тут Росія? А Московія прийняла християнство на два віки пізніше від України, де тут тисячолітнє християнство у Росії,

 московські хроніки: «Приїхали італійці і побудували Московський Кремль. Бо московіти не могли навіть кладки класти, все в них розсипалося і вище людського зросту нічого у них не виходило»

Радянський Союз виник на брехні у 1922 році . З`їзд відбувся 30 грудня у Москві. В ньому прийняли участь чотири радянські республіки: РСФРР (1727 депутатів), Українська СРР (364 депутат), Білоруська СРР (33 депутата) і Закавказька СФРР(91 депутат).Під час голосування за створення СРСР делегації України і Закавказзя проголосували проти, Білорусь утрималась, і тільки Росія була за. Тобто тих же самих 1727 голосів проти 455. Ось вам бізнес по російськи, та найкраща російська демократія у світі у дії!

До конфіденційної інформації про фізичну особу належить, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Як не платити ЖЕКу:.
Всі без винятку власники повинні провести збори та зібрати підписи під протоколом, які мають бути засвідчені управителем. До протоколу додається довідка про відсутність заборгованостей по квартплаті, а також договори на вивезення сміття та на обстеження димовентканалів. За наявності всіх документів наказом управителя будинок знімається з балансу з першого числа наступного місяця.

 Національний склад власників України:
 Верховна Рада України:     Кабінет міністрів України:  Національний склад населення України:
          Євреї-43%                                  Євреї-62%                               Євреї-0,2%
          Росіяни-34%                              Росіяни-15%                            Росіяни-17%
          Українці-22%                            Українці-15%                           Українці-78%

Стамбульська канвенція -тимчасове ввезення автомобілів в Україні.
-На даний час питання тимчасового ввезення на митну територію України врегульовано положеннями Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990) (далі – Конвенція)
Статтею 2 Додатка С Конвенції встановлено, що правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції (з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру) користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання.
Термін «комерційне використання» відповідно до статті 1 Додатка С до Конвенції означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території (Ст. 5 Додатка С до Конвенції).
Термін «особа» відповідно до пункту f) статті 1 Конвенції означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.
При цьому звертаємо Вашу увагу, що відповідно до Статті 8 Додатка С до Конвенції кожна Договірна Сторона має право відмовити у наданні права на тимчасове ввезення або відкликати його стосовно транспортних засобів комерційного використання, які використовуються для внутрішніх перевезень.
Згідно з пунктом 59 статті 4 Кодексу транспортні засоби комерційного призначення – будь-який , автотранспортний засіб, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Частиною шостою статті 104 Кодексу визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;
3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;
4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Частиною третьою статті 189 Кодексу встановлено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на Україну допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень в Україні.
перелік документів, визначено статтями 221, 222 та 335 Кодекс.
Таким чином законодавством не передбачено пільг в оподаткуванні при тимчасовому ввезенні автомобіля для пошуку замовників для фірми нерезидента на території України.

-Згідно з пунктом с.) статті 1 Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) /далі - Конвенція/, книжка СPD означає документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів.
При цьому відповідно до пункту а.) статті 1 Додатка А Конвенції документ на тимчасове ввезення це міжнародний митний документ, що приймається як митна декларація і дозволяє ідентифікувати транспортні засоби та містить міжнародну чинну гарантію на покриття ввізного мита і податків.
Також, пунктом f.) статті 1 Додатка A Конвенції визначено, що асоціація-гарант означає асоціацію, яка визнана митними органами Договірної Сторони для надання гарантій на суми, зазначені у статті 8 цього Додатка, на території такої Договірної Сторони, і яка є членом ланцюгової системи гарантій.
Згідно зі статтею 4 Додатка А до Конвенції кожна Договірна Сторона, за умов і гарантій, які вона визначає, може уповноважувати асоціації-гаранти виступати поручителями і видавати документи на тимчасове ввезення, прямо або за посередництвом асоціацій, що видають документи.
Асоціація-гарант може бути уповноваженою Договірною Стороною лише якщо її гарантія поширюється на ті види відповідальності, які виникають у такій Договірній Стороні у зв'язку з операціями, що здійснюються на підставі документів на тимчасове ввезення, виданих відповідними асоціаціями, що видають документи.
На сьогоднішній день асоціація–гарант, яка виступатиме поручителем по книжкам CPD на території України, та є членом ланцюгової системи гарантій, в Україні не визначена.
З огляду на викладене вище повідомляємо, що при тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортного засобу книжка СPD не використовується.
Також повідомляємо, що згідно з пунктом b) Додатка А до Конвенції книжка ATA" означає документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення товарів, за винятком транспортних засобів.

-Згідно з частинами третьою та четвертою статті 380 Кодексу
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам/

-Згідно зі статтею 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення термін «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Статтею 5 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення зазначено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
Частиною першою статті 9 Додатка C до Конвенції про тимчасове ввезення встановлено, що подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
Також згідно з пунктом 59 статті 4 Кодексу транспортні засоби комерційного призначення – це транспортні засоби, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів/

Стаття 221. Порядок декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України
1. Автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.
2. Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, за якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.

Стаття 222. Порядок декларування порожніх автотранспортних засобів комерційного призначення та автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять пасажирів через митний кордон України
1. Порожні автотранспортні засоби комерційного призначення та автотранспортні засоби, які перевозять пасажирів через митний кордон України, декларуються шляхом подання національних реєстраційних документів.

Стаття 335. Подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю
1. Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:
1) при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2012 № 1388 (зі змінами)

Відповідно до статті 5 Додатка C до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути:
по-перше, зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення;
по-друге, зареєстрованими на ім’я особи (юридичної чи фізичної), яка зареєстрована (юридична особа) або постійно проживає (фізична особа) за межами території тимчасового ввезення;
по-третє, ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з території, яка не є територією тимчасового ввезення.

Громадянин, який ввозить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:
документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи – власника (користувача) транспортного засобу;
належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;
документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;
документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;
документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу;
документи, що підтверджують постійне проживання або тимчасове перебування на законних підставах на території, яка не є територією тимчасового ввезення.


Згідно з пунктом 1.4 розділу I Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України від 11.06.2008 № 505/642, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2008 за № 753/15444 (далі – Технологія), у пунктах пропуску для автомобільного сполучення для здійснення прикордонного та митного контролю транспортних засобів:
що здійснюють міжнародні перевезення товарів у рамках зовнішньоекономічних договорів (контрактів) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
що здійснюють перевезення товарів фізичних осіб, які не є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, в обсягах, що підлягають обов’язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню;
що використовуються (можуть використовуватися) для перевезення зовнішньоекономічних вантажів та переміщуються порожніми;
вантажних і вантажно-пасажирських мікроавтобусів;
легкових транспортних засобів з причепами, що використовуються (можуть використовуватися) для перевезення товарів,
 471 - 473, 476, 482 - 484

cт.481 штрафи або конфіскація:
до 3 доби - 50х17=850
     3-10 - 300
     10>  - 1000

 Штрафи за перебування автомобілів на закордонних номерах в Україні:

cт.481 штрафи або конфіскація:
до 3 доби - 50х17=850гр.
 3- 10      - 300x17=5100
      10< - 1000x17=17000

Звільнено від сплати податку за землю та подання звіту єдинників власників ділянок
09:01:2013 г.
ДПС України підготовлено Узагальнуючу ПОДАТКОВА консультацію Щодо плати земельного податку власниками Нежитлове приміщень платниками єдиного податку -фізичними особами-підприємцями.

Зокрема, ЯКЩО право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу (фізичну особу-підприємця) i земельна ділянка використовується ним для проводження господарської діяльності (магазин, СТО ТОЩО), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку Нарахування, Сплат та Подання податкової звітності з земельного податку.

У разі Надання в оренду будівель, споруд або їх частин одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частин) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вона знаходяться, а також  якщо прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник Нежитлове приміщення) теж звільняється від Нарахування (Сплат) та Подання податкової звітності з земельного податку.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

Хто не платить податок за землю в Україні. 
Податок на землю:
Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються:
інваліди І і ІІ групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш ніж 2 га;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш ніж 0,25 га, в селищах — не більш ніж 0,15 га, в містах — не більш ніж 0,10 га;
для індивідуального дачного будівництва — не більш ніж 0,10 га;
для будівництва індивідуальних гаражів — не більш ніж 0,01 га;
для ведення садівництва — не більш ніж 0,12 га.

Закордонний  паспорт за 170 гр. - постанова суду.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2013 р. справа № 0870/6614/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В. суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 0870/6614/12 за позовом ОСОБА_1 до Служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області (правонаступником якої є Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області) неправомірними щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для тимчасових поїздок за кордон та зобов’язати відповідача оформити паспорт громадянина України для тимчасових поїздок за кордон на підставі поданих позивачем документів та у відповідності до Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ №231 від 31.03.1995р. (із змінами та доповненнями). Позов обґрунтований тим, що відповідач неправомірно вимагає сплату додаткових сум за оформлення і видачу паспорту, які не передбачені вказаними Правилами. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем не були виконані всі вимоги, передбачені чинним законодавством, для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у зв’язку з чим відповідачем правомірно було відмовлено у оформлення та видачі паспорту відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231. При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач обгрунтовано відмовив у видачі паспорту з тих підстав, що позивачем не надано доказів сплати послуг з питання оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, які передбачені постановою КМУ від 26.10.2011р. №1098 та доказів сплати вартості бланку паспорта. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову. На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції не правильно застосував вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231, у зв’язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про невиконання позивачем усіх вимог законодавства. На думку заявника апеляційної скарги, вимога відповідача сплатити додаткові платежі, які не передбачені вказаними Правилами, є неправомірною, а посилання на постанову КМУ від 26.10.2011р. №1098 є необґрунтованим, оскільки вказана постанова передбачає можливість надання платних послуг за заявою особи, а не вказує на обов’язковість отримання таких послуг. Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст..7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Постановою Кабінету Міністрів України №231 від 31.03.1995р. затверджено «Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» (далі Правила). Відповідно до п.10 Правил, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати. Згідно із п.6 ст.2 Декрету КМУ №7-93 від 21.01.1993р. «Про державне мито», державне мито справляється за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон. Відповідно до пп. «б» п.6 ст..3 Декрету ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем свідчать про те, що звернувшись 24.05.2012р. до СГІРФО Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області позивач, з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надав: заяву-анкету, паспорт громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, дві фотокартки 3,5 х 4,5, квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170,0грн. Таким чином, позивачем надано усі необхідні документи для оформлення паспорту, які передбачено п.10 Правил. Листом від 08.06.2012р. за №29/5-9564 відповідач відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон з огляду на те, що не було надано: 1.Квитанцію про сплату державного мита в сумі 170грн. (при терміновому оформлені - 340грн); 2. Квитанцію про сплату послуги з питання оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 87,15грн. (при терміновому оформлені - 174,30грн.) згідно порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг передбачених та затверджених постановою КМУ від 26.10.2011р. №1098; 3. Квитанцію про сплату вартості паспорта в сумі 120грн (при терміновому оформлені - 270грн.) згідно п.4 постанови КМУ від 26.10.2011р. №1098. З такими підставами для відмови в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав. Так, по-перше позивачем надавалась квитанція про сплату державного мита у розмірі 170грн., що не заперечувалось представником відповідача та встановлено судом першої інстанції. По-друге, посилання відповідача на постанову КМУ від 26.10.2011р. №1098 є необґрунтованим, оскільки порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон регламентовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», у межах та на виконання якого постановою КМУ №231 від 31.03.1995р. затверджено «Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення». Ані вказаним Законом, ані зазначеними Правилами не визначено обов’язок особи сплачувати будь-які інші платежі під час оформлення та видачі паспорту. Постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011р. затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг. Вказаним Порядком визначено перелік послуг, які можуть надаватися Міністерством внутрішніх справ та Державної міграційної служби. Відповідно до п.2 Порядку, послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб. Правовий аналіз вказаної постанови КМУ свідчить про те, що платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не про обов’язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію відповідача про обов’язковість таких послуг, постанова КМУ №1098 від 26.10.2011р. буде суперечити вимогам Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» статтею 7 якого прямо визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Як зазначено вище, на виконання вимог Закону, постановою Кабінету Міністрів України №231 від 31.03.1995р. затверджено Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, вимоги яких дотримано позивачем при зверненні до відповідача. Таким чином, оскільки порядок оформлення та видачі паспортів визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України та Правилами оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, відповідач був позбавлений можливості вимагати у позивача будь-які інші документи (платежі), окрім тих, що зазначені у вказаному Законі та Правилах. Крім цього, представник відповідача не зміг пояснити суть послуги, яка полягає в оформлені та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої становить 87,15грн. Таке питання є актуальним з огляду на те, що особа, яка виявила бажання отримати паспорт, сплачує державне мито у розмірі 170грн. за оформлення та видачу паспорту громадянина України за виїзду за кордон, про що зазначено вище. Тобто, якщо приймати до уваги доводи відповідача про необхідність сплати послуги вартістю 87,15грн., то існує подвійна оплата одних і тих же дій (послуг) відповідача. Не надано представником відповідача і доказів вартості бланку паспорта. На вимогу суду щодо надання доказів, які підтверджували вартість бланку, надано лист Державної міграційної служби, який адресовано управлінням на місцях, та в якому йдеться про те, що взаємовідносини між Державною міграційною службою та консорціумом «ЄДАПС» (виробником персоніфікованих документів) є конфіденційною інформацією. З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що постанова КМУ №1098 від 26.10.2011р., на яку посилався відповідач в якості правових підстав для відмови позивачу у видачі паспорту, не регулює правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача під час вирішення заяви ОСОБА_1 та про обґрунтованість заявленого позову. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне заявлений позов задовольнити шляхом визнання неправомірними дій Служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області, як особи, що вирішувала заяву позивача та зобов’язати управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, як правонаступника Служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області, оформити та видати позивачу паспорт громадянина Україна для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів. На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року по справі №0870/6614/12 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Визнати дії Служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області щодо відмови в оформлені паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 - неправомірними. Зобов’язати управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина Україна для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України. (Повний текст постанови виготовлено 06.02.2013р.) Головуючий: Я.В. Семененко Суддя: Н.А. Бишевська Суддя: І.Ю. Добродняк