Жіночі образи в картинах.  фото

Вінценте Ромеро

Хвороба смородини

Велике має значення, що знаходиться по сусідству зі смородиною – болото чи сосновий ліс. І ще – чи проявляється хвороба на інших рослинах,що ростуть поруч. Тому розглянемо кілька варіантів.Рано навесні відразу після

повного розпускання листя на смородину може переселитися бокальчата іржа. Грибок уражає кущі смородини та аґрусу, а потім вітер і комахи переносять його спори на бур’яни. На них, особливо на осоці, він розви-

вається все літо і там же залишається зимувати.Окрім цього виду, є ще одне

подібне захворювання – стовп-часта іржа. Її спори зимують на хвойних культурах, в основному на сосні. Хвороба проявляється у вигляді хлорозних

жовтуватих нерівномірно розміщених плям з лицьового боку листя і оранжевих пустот –уредіній – з нижнього. Вони можуть вкривати всю поверхню листка, надаючи йому іржавого забарвлення. Листя некротизу- ється і обпадає.Позаяк обидва види іржі зимують на опалому листі, бо- ротьбу з хворобою треба починати саме з його спалення.Запобігти захворюванню можна, тричі обприскуючи насадження одновідсотковим розчином бордоської суміші (100 г мідного купоросу, 100 г вапна на 10 л води) у період розпускання листя, при відокремленні бутонів і відразу післяцвітіння.При підживленні обов’язково додавати мікроелементи: сір-

чанокислу мідь; сірчанокислий цинк (2-3 г на 10 л води).Одним із дієвих і випробуваних засобів у боротьбі з грибковими хворобами саду є сечовина. Восени, коли температура знизиться до +8ОС, весь сад, у тому числі й кущі смородини, а також ґрунт під кущами і деревами треба обробити розчином сечовини високої концентрації (700 г на 10 л води). Це обприскування зни-

щує збудників грибних і бактеріальних захворювань, а також усіх шкідників, що зимують у розгіллі і в опалому листі.Таку обробку слід повторити

рано навесні, ще до початку сокоруху.Із сучасних засобів захисту рослин добре себе зарекомендували циркон та епін-екстра.Цими препаратами обробляють смородину по молодому листю.Для приготування розчину бе-

руть по 2 краплі кожного з них на один літр води. Обприскування слід повторити наприкінці літа. Циркон підсилює стійкість рослин до будь-яких захворювань, а епін-екстра – до несприятливих погодних умов

Прикорм для курей:
Перепалені та потовчені кістки згодовувати домашній птиці потрібно тому, що це цінна мінеральна добавка. Перед годуванням сировину подрібнюють і пересівають.Аби кури були здорові й добре неслися, в їхньому раціоні обов’язково мають бути мінеральні речовини. І особливо важливо, щоб у ньому містилися кальцій і фосфор. Адже вони є складовими кісток та яєчної шкаралупи, а також відіграють важливу роль у всіх фізіологічних процесах. Для поповнення організму цими елементами птиці згодовують крейду,черепашки, вапняк... До речі, оскільки курям важко проковтнути

суху крейду (можуть удавитися), її краще змішувати з черепашками навпіл. Деревне вугілля запобігає розладам кишечнику. Його товчуть і згодовують, додаючи до корму по дві столові ложки у розрахунку на десять голів раз на тиждень. Не менш важливими для курей є натрій і хлор. Це не що інше,як кухонна сіль. Її треба розчиняти у воді і змішувати з кормом у кількості від 0,5 до 0,7% його ваги. Однак пересол може й зашкодити, тому слід бути обережними.У годівниці в курнику також необхідний гравій. Хоч це і не корм, та його відсутність є причиною поганого травлення. Як наслідок -кури вискубують і з’їдають пір’я, в кращому разі підстилку. Гравій сприяє перети- ранню корму у шлунку. Проте розміри його часточок мають бути не більші 4-6 міліметрів.І насамкінець – суттєве уточнення. Всі ці мінеральні речо-

вини потрібні птиці не лише взимку, а цілий рік.

 Шипшина- лісова троянда.

Належить до родини розових і є дикою родичкою троянди, відтак поетичне найменування – лісова троянда. Латинська ж назва – Rosa cinnamomea, або Rosa majalis. В Україні ростуть шипшина корична, яблунева, повисла, собача. Усі вони подібні між собою, але класично цілющою вважається коричнева, або травнева.ДЛЯ медичних потреб використовують плоди, які збирають у стані повної стиглості(але не перестиглими) вручну,врукавицях, бо рослина колюча. Сушать у сушарці або духовці при температурі 80-100 С, розіславши тонким шаром. Сухих плодів виходить 50 відсотків. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Термін при-

датності – два роки.Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17 % на суху речовину), каротин,вітаміни В 1, В2, РР, К, пантотенову кислоту, флавоноїди,фенолокислоти, пектинові речовини, цукри, органічні кислоти, солі,заліза, марганцю,фосфору, магнію, кальцію.Справляють протицинготну,

антисклеротичну і протизапальну дії, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси, сприятливо діють на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів та регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих чинників довкілля, посилюють

секрецію жовчі, підвищують діурез. Застосовують плоди для лікування гіпо- і авітамінозів С та Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих та хронічних захворюваннях печінки й кишківнику, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), гіпертиреозі, недостатності надниркових залоз, травматичному

шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхо

пневмонії, бронхіальній астмі. Як жовчогінний засіб – у лікуванні хронічного

гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту – холосас – призначають

при холециститі та гепатиті. З насіння виготовляють олію, яку застосовують як зовнішній засіб для гоєння ран, у стоматології (гінгівіти, стоматити),при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді клізми – при неспецифічному виразковому коліті.Внутрішньо – настій плодів(10 г або столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2-3 рази на день до їди. Холосас: по чайній ложці 2-3 рази на день, дітям

– по чверті чайної ложки.Розмножується шипшина насінням, кореневищними пагонами, відводками, кореневищними та зеленими живцями.Найпростіший і найдоступніший спосіб – пагонами, він дає змогу зберегти цінні властивості материнської рослини.Кореневищна частина на пагоні має бути 12-15 см, надземна– 10 см. При достатньому поливі пагони відразу висаджують на постійне місце.Рослина любить світло і багаті гумусом ґрунти, рН –

5,5-6,5. Добре розвивається на чорноземах,суглинистих і супіщаних ґрунтах. Під шипшину слід відводити дреновані,вирівняні ділянки без близького залягання ґрунтових вод.На кислих ґрунтах необхідне вапнування гашеним вапном із розрахунку 300-800 г на кв. м. Ділянки мають бути забезпечені поливом. Висаджувати ліпше восени до замерзання ґрунту або ранньої весни

до розпускання бруньок на відстані 1,5 м один від одного. Відстань між рядами 3 м. Посадкові ями 40 см глибиною і 40-60 см у діаметрі заправляють поживною сумішшю: 10-15 кг перегною (компосту),200 г суперфосфату, 50 г калійної солі, 70 г аміачної селітри. Добрива ретельно перемішують із ґрунтом і висаджують саджанець у яму так,щоб коренева шийка після поливу (4-5 л води на кущ) знаходилася на рівні ґрунту. Потім мульчують торфом та тирсою.Перед садінням пагони обрізають на 2-3 бруньки (10 см);

корені занурюють у глиняну бовтанку, ліпше з гетероауксином (100 мг на 10 л води).Тоді саджанці ставлять у яму,розправляють корінняпо колу,

присипають землею і ущільнюють.Для кращого запилення і врожайності через кожні 3-4 рослини садять 1-2 кущі шипшини іншого сорту. При осін-

ньому садінні під зиму рослини підгортають, а навесні одразу після припинення приморозків розгортають.

Догляд полягає в утриманні пристовбурових кругів у пухкому й чистому від бур’янів стані та щорічному підживленні, а саме (з розрахунку на кв. м): 1-1,5 кг органіки,200-300 г суперфосфату, 100-150 г калійної солі,100-200 г

аміачної селітри. Замість суміші можна внести 300-350 г нітрофоски.