Апеляційна скарга

До Апеляційного суду __________________
(підставити назву суду)
На постанову суді________________
(підставити назву суду та прізвище, ініціали судді)
Від «__ »____________200__р.
(підставити дату)
У справі про адміністративне правопорушення,
передбачене ст. 122 чА КпАП України
Від: _____________
(Підставити свої ПIП та адресу)

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
(у порядку ст. 294 КпАП України)

Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то « » 200 р., керуючи автомобілем держ.№ на (підставити місце події), (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складено адмінпротокол, наприклад, „проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора", або „виїхав на смугу зустрічного руху", або „не надав перевагу пішоходам, що рухалися не-регульованим пішохідним переходом", тощо, змусивши (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку. За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді (підставити вид та розмір адміністративного стягнення).
Зазначена постанова суду не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав.
Створення аварійної обстановки, тобто необхідність інших учасників руху різко змінювати напрямок руху, швидкість руху, або вживати інших заходів для забезпечення безпеки, не підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Далі варіанти:
1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною переходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.
Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.
В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.
2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.
Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.
3. Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.
Далі для всіх випадків:
Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недаремно передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, саме за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.
Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст. 269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст. 272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст. 256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, разом із іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.
Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Таким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопорушення по справі відсутні.
До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх «зацікавленості». Проте ст. 272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст. 256 КпАП. За таких умов при розгляді справи судом було необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме:
(підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)
Цього судом не було зроблено, що також негативно позначилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.
За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушення. Більше того, сам адмінпротокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст. 278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність складання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.
Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.
Так, у відповідності до ст. 268 КпАП, мене повинно було завчасно сповістити про дату та час судового засідання. В даному випадку про «завчасність» не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на наступний день після того, як було складено протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки сповістили мене не судовою повісткою, а так званим «сповіщенням». Цей документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не судом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.
Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами порядку, зокрема, пп. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. № 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.
Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст. 257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 № 68), а саме таких пунктів:
2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та під підпис передаються за призначенням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.
2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою інструкцією покладено обов'язки щодо приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1).
Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.
Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.
2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачі документа виконавцеві.
Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від дня порушення до моменту розгляду справи адмінматеріал не міг.
3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення та в алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення. В алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення.
Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.
І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу. Враховуючи викладені вище аргументи, таке клопотання повинно було міститися у матеріалах справи.
Захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. У цій частині постанова суду абсолютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а не, наприклад, штрафу. Тобто і у цій частині постанова є голослівною та необгрунтованою. До того ж, такою, що явно порушує вимоги ст. 33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. Ані з матеріалів справи, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи і не міститься ніяких документів, які б підтверджували моє місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необгрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.
Більше того, у постанові із незрозумілих причин вказано, що я «не працюю», хоча насправді це не відповідає дійсності.
З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 № 11 - «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», яка у п.З передбачає, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляд ісправи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Від 23.12.2005 р. № 14 - «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», яка п.24 передбачає:
- Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників;
- Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення;
- При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз;
- Зміст постанови судді має відповідати вимогам, перед баченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
«______ » 20__ р. (Підпис)
Додатки:
1). Копія постанови суду;
2). Матеріали, що характеризують особу, на аркушах;
3). Довідка про склад сім'ї та документи про пільги, стан здоров'я членів сім'ї на аркушах.

Клопотання. Керування у стані алкогольного сп'яніння

До суду __________________
(підставити назву суду)
Від: _____________
(Підставити свої ПIП та адресу)
У справі про адміністративне правопорушення,
передбачене ст. 130 ч 1 КпАП України

КЛОПОТАННЯ

Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене зазначеною нормою закону, щодо мене, складено за те, що ніби-то « » 2000 р., я, (підставити місце порушення, зазначене у протоколі), керуючи автомобілем ,(підставити марку та державний номер автомобіля), знаходився у стані сп'яніння.
Вказаний протокол не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині огляд проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, з прямими фальсифікаціями фактів.
Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки «Контроль тверезості».
Між тим, застосування такої трубки не є однозначним доказом сп'яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу.
До того ж, відповідно до «Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів» (наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), у разі незгоди водія з наслідками перевірки за допомогою трубки «Контроль тверезості» (п.2.5 Інструкції), він направляється на медичний огляд у заклади охорони здоров'я. З наслідками перевірки я був незгоден. Але у даному випадку висновок про стан сп'яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним.
До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що «огляд» за допомогою трубки проводився у присутності двох свідків. Проте у графі протоколу «Свідки, поняті» дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення огляду.
Можна вказати про інші порушення під час проведення перевірки із застосуванням, трубки: не дали перевірити придатність до використання - наяність або відсутність механічних пошкоджень, її герметичність, наявність вкраплень у наповнювачі та пересипання його по трубці, гарантійний строк придатності та інші порушення вимог паспорта, що додається до неї підприемством-виготовлювачем.
Упаковка трубки була пошкоджена, свідки трубку не оглядали, індивідуальний мундштук одноразового використання доставав з упаковки не самостійно, надівав його на протилежний кінець трубки не самостійно. Все це робив працівник ДАІ.
У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння, які отримані із порушенням зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).
Слід зазначити і те, що сам факт визнання у поясненнях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до складання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп'яніння саме у момент керування транспортним засобом та складання протоколу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції.
Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп'яніння до того часу могло минути, а алкоголь - бути виведений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого стану не можна у будь-якому разі.
Інший варіант:
Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок того, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України «Про міліцію», не було жодних підстав.
Зазначені обставини можуть бути підтверджені пояснен
нями свідків, а саме:
(вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків)
На підставі викладеного, керуючись ст..268 КпАП України,

ПРОШУ:

1.Викликати та опитати у судовому засіданні зазначених свідків;
2.Викликати та опитати у судовому засіданні лікаря-нарколога, яким проводився медичний огляд;
3.Викликати та опитати у судовому засіданні співробітника міліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення;
4.Справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
«______ » 20__ р. (Підпис)
Додатки:
Медична документація на аркушах;
Характеристика;
Документи про сімейний стан (наявність утриманців, членів сім'ї, які потребують переміщення автомобілем за станом здоров'я, тощо).

Проїзд пішоходного переходу

Начальнику __________________
(Вказати реквізити УДАІрегіону)
Від: _____________
(Підставити свої ПIП та адресу)
На постанову______
(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову,
- прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)
У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.
Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.
У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу.
П.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме:
(вказати прізвища, імена, по батькові, адреси, при можливості телефони свідків), посилаючись на те, що вони ніби-то є зацікавленими особами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Вочевидь, що безпосередній очевидець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено. Про що я зазначав у протоколі.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
«______ » 20__ р. (Підпис)

Заява прокурору

Прокурору __________________
(Підставити назву та адресу прокуратури/посади прокурора)
Від: _____________
(Підставити свої ПIП та адресу)

ЗАЯВА

«__ » 200_р., (підставити дату та місце подій) під час керування транспортним засобом (Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ Підставити відомі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак патрульного транспортного засобу, тощо).
Зазначений співробітник ДАІ не представився (представився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.
Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбачене ч.І ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.14 «в» ПДР, знати причину зупинки транспортного засобу, поставив це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: «Перевірка документів».
Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.
У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою КМ України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме: пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою.
Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.
У відповідності до ст.. 11 Закону України «Про міліцію», міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.
Тобто єдиною підставою для перевірки документів особи може бути підозра громадянина у вчиненні правопорушення. Мені про будь-які підозри у вчинені правопорушення співробітником міліції повідомлено не було.
У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти виключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.
Своїми діями співробітник міліції порушив й вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.
Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулюють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також порушують мої права, як учасника руху.
На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України «Про звернення громадян»,
Вважаю, що таке істотне порушення вимог законодавства щодо громадянина з боку співробітника міліції є перевищенням з його боку службових повноважень, а отже, утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.365 КК України. З іншого боку, допущення керівництвом відповідного підрозділу ДАІ таких порушень з боку працівників останнього, є службовою недбалістю, що утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.367 КК України.
На підставі викладеного, керуючись стст.94,95,97 КПК України,

ПРОШУ:

Вжити заходів прокурорського реагування відносно працівника міліції.
«______ » 20__ р. (Підпис)

Скарга. Безпідставна зупинка транспортного засобу

Начальнику __________________
(Підставити посаду начальника та адресу органу ДАІ або ГУМВС України у регіоні)
Від: _____________
(Підставити свої ПIП та адресу)

СКАРГА

«___» 200 р., (підставити дату та місце подій) під час керування транспортним засобом (Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ Підставити відомі дані співробітника ДАІ, - ПIБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак патрульного транспортного засобу, тощо).
Зазначений співробітник ДАІ не представився (представився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.
Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбачене ч.І ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.14 «в» ПДР, знати причину зупинки транспортного засобу, задав це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: «Перевірка документів».
Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.
У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою КМ України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою.
Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.
У відповідності до ст. 11 Закону України «Про міліцію», міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.
Тобто єдиною підставою для перевірки документів особи може бути підозра щодо громадянина у вчиненні ним правопорушення. Мені про будь-які підозри про вчинені мною правопорушення співробітником міліції повідомлено не було.
У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти виключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.
Своїми діями співробітник міліції порушив вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.
Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулюють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також порушують мої права, як учасника руху.
На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України «Про звернення громадян»,

ПРОШУ:

1). Вжити заходів дисциплінарного характеру до службової (посадової) особи ДАІ, яка вчинила дії, що порушують законодавство, та керівників підрозділу ДАІ, які допускають такі порушення працівниками при організації несення ними служби;
2). Дати відповідь у порядку та у терміни, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
«______ » 20__ р. (Підпис)

Позовна заява. Фотофіксація

До _______ районного суду міста
Позивач:________________________________
Місто , вул.. , бул..
Поштовий індекс тел.:
Відповідач: Відділ Державної автомобільної інспекції міста
Від сплати судового збору звільнений на підставі ст.288 КУпАП

Позовна заява

Примітка: Ця позовна заява підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.З КпАП України, яка прямо передбачаю право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, і не містить виключення для постанов, винесених у порядку ст.. 14-1 КпАП України.
Постановою інспектора ДПС міста прапорщика (далі за текстом Інспектор ДПС) від « » 2009 року на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, « » 2009 року, керуючи автомобілем (номер авто) , на ділянці дороги вул. в м. , де обмежена максимальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозволену швидкість руху на 31 кілометр на годину.
Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відео фіксації, «Визир» № , як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отримана направленням мені поштою лише « » .2009 року.
Проте така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст..14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
У тексті постанови зазначено, що я, власник транспортного засобу, «керував транспортним засобом» у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст..14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягаю скасування, як винесена із порушенням закону.
До того ж у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускаються виключно у випадках руху у потоці транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного, керуючись стст. 287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
Додатки:
1. Копія позовної заяви З примірника
2. Копія Протоколу Серія № про адміністративне правопорушення від « » 200_р.
3. Копія Постанови Серія № про адміністративне правопорушення від « » 200_р.
4. Фотографії
5. Доказ сплати державного мита
« » 20 р.                                                               (Підпис)

Позовна заява до суду. Відшкодування заподіяної шкоди

До суду __________________
(підставити назву суду)
Позивач:_____________
(Підставити свої ПIП та адресу)
Відповідач: ______________
(Підставити дані органу ДАІ, де працює посадова особа,
що склала протокол, та адресу, при наявності - телефон)

ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом)
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України

«__» ________________ 20 р. посадовою (службовою) особою відповідача - (підставити дані посадової особи, яка винесла постанову) винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. , щодо мене. (підставити статтю та частину статті КпАП України) Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
(Вказати аргументи про невідповідність закону та обставинам справи постанови, взяті з наведених скарг, залежно від характеру правопорушення, за яке складено адмінпротокол.)
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними. Документи складені із значними процесуальними порушеннями, протокол вступає у протиріччя з постановою про адміністративне правопорушення.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов'язок доказу правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.З Закону України «Про міліцію», заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст.. 1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов'язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода полягає у (Підставити обставини, які обумовлюють матеріальну шкоду, докази, якими вона підтверджується, та суму спричиненої матеріальної шкоди.) та складає
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необгрунтовано винесено постанову, мене необгрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у (Підставити суму, у яку позивач оцінює моральну шкоду.) На підставі викладеного, керуючись ст.ст.,4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Зазначену постанову у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
3. На відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідача на мою користь (Підставити суму.)
4. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на мою користь (Підставити суму.)
«__ » ______ 200_р. (Підпис)
Додатки:
1. Копія позовної заяви;
2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на аркушах.
3. Документи на підтвердження факту спричинення та розміру матеріальної шкоди на аркушах. (Вказати, які документи.)

75 років тому в Польщі руйнували православні церкви

Від середини травня до 16 липня 1938 р. (через 950 років від хрещення Київської Русі) на Холмщині та Південному Підляшші християнська Польща зруйнувала 91 церкву, 10 каплиць, 26 домів молитви – разом 127 святинь. Крім того, 3 церкви були передані римо-католикам, а 4 храми стали трупарнями. «Десять років пізніше (1947 р. – Я. П.) нікому було плакати за своїми святинями» (д-р Григорій Купріянович). Початки цих подій сягають 1919 р., коли голова польської держави підписав Декрет про примусову державну адміністрацію (пол. Dekret w przedmiocie przymusowego zarządu państwowego), яким відібрав у Православної церкви право розпоряджатися своїм майном. Римо-католицька церква стихійно забирала православні храми: навіть там, де не було римо-католиків. Тоді саме православні втратили собор Різдва Пресвятої Богородиці в Холмі. Міністерство віросповідань і громадської освіти 1923 р. вирішило передати Римо-католицькій церкві монастир Св. Онуфрія в Яблочині, але цьому спротивився люблинський воєвода. Почалася хвиля руйнування церков у всій Польщі. До 1929 р. на Холмщині та Південному Підляшші 165 святинь стали римо-католицькими костелами, 96 – закрито, 24 – спалено, 25 – розібрано, 4 стали школами, а одна – звичайним будинком. Уся акція була драматичною, парафіяни захищали свої церкви, траплялися погроми та побиття селян. Акцію обґрунтовано тим, що нібито відбирають колишні латинські й уніатські храми. Відтак польська адміністрація 1929 р. вирішила ще знищити «непотрібні» святині. Але після протестів ієрархії Православної церкви, вірян та українських депутатів Сейму Польщі акцію припинили. Однак за той час були зруйновані 23 храми. Щоб закріпити національну й державну єдність багатонаціональної ІІ Речі Посполитої, влада вирішила полонізувати Холмщину і Підляшшя. На таємному з’їзді в Люблині в січні 1935 р., присвяченому українській меншині в Люблинському воєвідстві, вирішено, що треба сполонізувати Холмщину, а до цього треба використати Православну церкву. Люблинський воєвода сказав знаменні слова: «Роль Церкви мусить відповідати польським державним інтересам, а отже бути чинником, який діє в дусі цих інтересів, пов’язувати громадян передовсім з польською державою, а стосовно Люблинщини мусить бути чинником полонізації. Ми прагнемо полонізації православ’я». Для цього державна адміністрація 11 грудня 1936 р. утворила Координаційний комітет при Командуванні округи корпусу № 2 (Люблин). Командиром акції на Люблинщині став ген. Брунон Ольбрихт, який дав доручення створити план дій. Цей план отримав назву: «Основні директиви щодо полонізації Холмщини». Головним принципом акції була промовиста теза, що «всі православні Холмщини – це зросійщені (пол. zruszczeni – Я. П.) поляки, які через утиски загарбників відійшли від польськості», тому тепер треба їх повернути на лоно польського народу. Наприкінці 1937 р. акція повернення до католицизму почалася… на Волині, у прикордонній зоні. На Холмщині та Південному Підляшші вона почалася 1938 р. Акція мала йти двома шляхами: 1) «повернення до віросповідань своїх батьків, тобто конверсії з віросповідання й обрядів нелатинських на віросповідання й обряд римо-католицький»; 2) «полонізація православ’я – уведення польської мови до літургічного та щоденного життя Православної церкви, створення й підтримка руху православних поляків». У період Великого посту і Великодня закривали позаштатні й нелеґальні храми, почалися утиски священиків, щоб проповіді були виголошувані польською мовою, почалося залякування православних мирян – бойові дружини вибивали вікна, місцева адміністрація шантажем вимушувала зміну віросповідання, у присутності військ та керівників місцевої адміністрації організовано офіційні масові урочистості переходу православних на католицизм: римо-католицький священик «приймав» застраханих селян у лоно Римо-католицької церкви. Знесення храму здійснювали місцеві координаційні комітети. Розбирання церков організовували управи ґмін за доручення повітових старостів. Руйнування храмів проводили команди пожежників, в’язні, військові формування саперів, найняті робітники під охороною війська або поліції, яка часом прибувала з собаками. Поліцаї найчастіше були озброєні в палиці або карабіни. Учасники акції разом з представником місцевої влади переважно приїжджали в село вранці, а навіть зрідка вночі. Залякані селяни почувалися безпорадними і не могли захистити своїх святинь. Лише з жахом і риданням спостерігали процес руйнування, безрезультатно намагалися переконати службовців, щоб вони відмінили рішення. У кільканадцяти випадках віряни старалися захищати храми, стерегли вночі свою церковку й молилися. Поліція з використанням собак, ґумових палиць, карабінів з багнетами брутально розганяла зібране населення. Протести і прохання Православної церкви до влади не принесли очікуваного результату. Митрополит Діонісій 6 липня в телеграмі особисто благав прем’єр-міністра Феліціана Славоя-Складковського і маршалка Едварда Ридз-Сміґлого «припинити руйнування домів Божих». Протестували українські депутати, польські інтелектуалісти (наприклад, Станіслав Цат-Мацкевич). Протестували православні в Західній Європі, Канаді, США і навіть у СРСР. Мали місце також звернення в цій справі дипломатичними каналами. На захист церков виступив греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, але, на думку Г. Купріяновича, обґрунтування було двозначне, тому що митрополит журився, що православні, які могли б перейти в католицтво, тепер будуть ненавидіти цю конфесію. Хоч західна преса про згадану подію багато писала, то польська мовчала, придушена цензурою. Проф. Тадеуш Хшановський написав промовистий спогад про ці події: «І з того часу зберігся в мене такий епізод: батько з пурпуровим обличчям кричить, хоч йому не можна було нервуватися, бо мав тяжку хворобу серця, але тоді саме кричав на уряд, на Славоя і на Мосцицького (президента ІІ РП – ред.), і навіть на Ридза, хоч мене вчили в школі, що вони мудрі й добрі, тож я переляканий слухав, як він пророкує, що нас тут русини виріжуть, без тіні милосердя виріжуть, що нам цього ніколи не забудуть». Про це все (і ще більше) говорив Г. Купріянович на відкритті виставки про руйнування церков, організованій у першій половині травня в Центрі православної культури ім. Кирила і Мефодія у Варшаві. Більше матеріалів дивіться на сторінці: www.cerkiew1938.pl . Ярослав Присташ

 Вишня:
Це дерево здавна є одним із символів України (так само, як,

наприклад, калина і верба). Упродовж століть воно було дже-

релом натхнення для поетів, художників, композиторів. Зга-

дати хоча б Тараса Шевченка, Лесю Українку, Маркіяна Шаш-

кевича. У нашого музичного корифея Миколи Лисенка є чу-

довий твір для фортепіано «Вишнева соната». Слухаєш

– і немовби справді бачиш весняний сад, відчуваєш

незрівнянні пахощі білосніжного вишневого квіту. А з

якою любов’ю відточений образ вишні в українській

народній творчості! Та сьогодні мову поведемо про ін-

ше. Бо ж ця красуня з родини розових не тільки тішить

нам серце й душу, а ще й береже здоров’я

КУЛЬТИВУВАТИвишню звичайну (Cerasus vulgaris) нашіпращури почали в XI (деякі

вчені вважають, що у IX-X)столітті. Походить же, найімо-вірніше, з Балканського пі-

вострова. Ще у IV столітті до Р. Х. церазус описав видатний грецький учений-енциклопедист Теофраст. Він же першим(принаймні в Європі) подав«вишневі» лікарські рецепти.Цікаво, що вони практично такі ж, як ті, котрими й досі

послуговується народна медицина.Сьогодні у світі відомо понад 600 сортів вишні. В Україні їх теж чимало, а видів чотири,найпоширеніші два – звичайна та степова, їх вирощують як плодову культуру. Залежно від сорту плоди-кістянки (іноді їх

неправильно називають ягодами) містять 6,5-21,5 г% вуглеводів (головним чином глюкози), в середньому 0,8 г%білків, 85,5 г% води, 1,3 г%вільних органічних кислот, 0,5г% харчових волокон, 256мг% калію, 1,4 мг% заліза,чимало фосфору, кальцію, магнію, сірки, міді, цинку, дубильних речовин, пігментів.Водорозчинних вітамінів у ви-

шні не менше, ніж у гранаті.Пігмент – антоціан – відзначається добрим засвоєнням,

бо міститься в усьому м’якуші плода, а не в шкуринці (як,наприклад, у ягід смородини).Багато у плодах кумарину –речовини, яка знижує зсідання крові. Ця особливість дає змогу застосовувати вишню для профілактики ускладнень ате-

росклерозу артерій, а вдале поєднання вітамінів С, В 2

, В6,заліза, магнію, кобальту, пігментів – для відвернення і лікування недокрів’я. Аскорбінова кислота в комплексі з Р-вітаміноактивними дубильними речовинами та пігментами тонізують, зміцнюють кровоносні капіляри, знижують підвищений артеріальний тиск,збільшують стійкість організму,зокрема до дії проникної ра-

діації. Плоди вишневих дерев, котрі ростуть у вологих прохолодних районах (в Україні це Полісся), за вмістом вітаміну С не поступаються яблукам, а за вмістом комплексу речовин із Р-вітаміноактивними властивостями мало в чому по-

ступаються чорній смородині.Як і інші кісточкові плодові культури, вишня містить біо-

логічно активний ціаногенний глікозид – амигдалін, тому споживання її знижує частоту і зменшує силу серцевого бо-лю, допомагає лікувати деякі шлункові та нервові недуги.Народні цілителі вважали, щовишневий сік із молоком ко-

рисний при захворюваннях суглобів (артритах), а відвар вишневого листя в молоці –

при жовтяниці (іктерус) інфекційного походження.Взагалі, всі частини рослини

мають чималий набір фізіологічно активних речовин у кількостях, що справляють лікувальну дію. Листки містять лимонну кислоту, дубильні речовини, кверцетин, кумарин,камедин і амигдалін; корадубильні речовини, лимоннукислоту, глікозиди (фускоф-лобафен, руброфлобафен),барвники.Тепер про власне фарма-

кологічні властивості й використання. Плодоніжки мають сечогінні та в’яжучі

властивості, їх застосовують при нирковокам’яній хворобі, запаленнях сугло-

бів, при набряках і проносах.Плоди, крім зазначеного вище,виявляють відхаркувальну,послаблювальну, діуретичну й антисептичну дії,поліпшують апетит і травлення, гамують спрагу пригарячці. Водні настої плодів справляють заспокійливу іпротисудомну дії. Свіжі або у вигляді настоїв плоди застосовують при запаленні дихальних шляхів, для зменшення бродіння в кишківнику, як загальнозміцнювальний засіб при анемії та послаблювальний при запорах. У медицині відомий сироп із вишень (Siripus Cerasi), який додають до різних ліків для поліпшення їхнього

смаку. Свіжозаморожена, а також сушена вишня, варення з неї (правильно приготоване і збережене) мають багато корисних якостей свіжої. Відвар молодих пагонів уживають при діареї, хронічних колітах і в комплексному лікуванні атонії

кишківнику. Спиртову настоянку або водний екстракт коріння застосовують для ліку-

вання виразки шлунка. При зовнішніх кровотечах (ушкод-ження шкіри та слизових оболонок, носові кровотечі) прикладають свіже потовчене листя або тампони з нього.Ось два старовинні рецепти.Настій (чайна ложка сухих подрібнених плодоніжок на 200мл окропу) вживати по столовій ложці 3-4 рази на день;

відвар (30 г сухих подрібнених плодоніжок на 0,5 л окропу),до якого додають півсклянки вишневого або малинового соку, випивають за день при подагрі, що супроводиться уратурією. Як уже сказано, відомо дуже багато сортів. І, як на мене,

найкращий – вишня київська(вона ж вишня українська).Плоди її солодкі, з густим со-

ком, найліпше придатні для варення, а також приготування в зацукреному вигляді, наливки, сиропу; саме з цього сорту роблять знамениті цукерки «Вишня вшоколаді». Сорт було привезено до Києва з Візантії десь в XI-XII столітті, а у XIII він потрапив у Володимир-на-Клязьмі, де отримав іншу назву – «володимирка»,під якою («владімірка») і досі знаний у нечорноземній смузієвропейської Росії.А на закінчення – ще один рецепт, але вже не медичний,а кулінарний: варення сухе київське. Треба зварити з вишні цього сорту звичайне варення – ретельно, щоби плоди зберегли форму. Злити сироп і кілька годин вишні витримати на решеті, щоб сироп остаточно стік і підсох. Після цього плоди збризнути спиртом або горілкою (20 мл на 1кг варення), обкачати в цукровій пудрі і злегка підсушити у слабко нагрітій або трохи

прочиненій духовці. Сухе варення зберігають у дерев’яних чи луб’яних коробках, кошиках чи скриньках, викладених  усередині папером. Воно має приємний, неприторний смак і є чудовою заміною цукерок для дітей.

Коли на помідорах робляться кучері:

СЕРЕД ЛІТА, коли цвітуть та зав’язуються помідори, листя на деяких рослинах починає скру-

чуватися. Таке явище можна спостерігати найчастіше там,де було внесено надміру азотних

добрив. Від них у рослини надто відростає зелена маса, яка сама себе затіняє, що також спричиняє кучерявість помідорного листя.Таку ситуацію можна виправити, поліпшивши освітлення рослин при одночасному внесенні додаткових калійних добрив. Треба брати не калійну сіль чи хлористий калій, які містять хлор, а сульфат калію.Якщо помідорне листя від-

ростає вузькими пластинами і закручується по спіралі, то рослинам бракує цинку. За такого

стану рослини стають пригнічені,бо вони живляться через бокові не дуже розвинені корені, а головний відмирає. Ця проблема вирішується внесенням оптимальних доз мікроелементів, се-

ред яких цинк має бути основною складовою. Добре реагують рослини за такої нестачі добрив

на підживлення деревним попелом