Заява до суду за евакуацію автомобіля 2:

До ___________________________ суду ____________(підставити назву суду)

--------------------------------------------------------------------------------------------

_________________________________________________ (підставити адресу суду)

Начальнику ____________________________________ (підставити назву органу ДАІ або внутрішніх справ)

---------------------------------------------------------------------------------------------------

___________________________________ (підставити адресу органу ДАІ або внутрішніх справ)

_______________________________________________

_______________________________________________

(Підставити свої прізвище, ім’я, по батькові, адресу)

На вилучення та переміщення автомобіля

СКАРГА

(У порядку ст..267 КпАП України)

„_____”_______20__р.  співробітником ___________________________________________________________ (підставити дані  підрозділу та співробітника ДАІ, яким складено протокол огляду та переміщення)  було прийнято рішення про евакуацію належного мені автомобіля ________________________________________________________ (вказати марку, модель, дерд.№ з вул.__________________________ (підставити адресу, звідки було евакуйовано автомобіль) у м.Києві, після чого представниками ___________________________________________ (рідставити назву підприємства, співробітники якого проводили евакуацію) з вул.._______________________________ (підставити адресу, звідки було евакуйовано автомобіль)  у м.Києві було примусово  евакуйовано зазначений автомобіль

За „послуги” з евакуації було справлено плату у розмірі __________________________________________________________ (підставити розмір плати).

Співробітником ДАІ складено „протокол огляду та переміщення транспортного засобу”  №__________________ від „___”__________ 20____р. (підставити реквізити протоколу.)

Я вважаю дії зазначеного працівника ДАІ з вилучення та переміщення транспортного засобу, а також сам протокол „огляду та переміщення” незаконними з таких підстав.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Крім того, за ч. 7 ст. 319 та ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст..19 Конституції України посадова особа органу державної влади та управління (до яких відноситься орган ДАІ та, відповідно, зазначений його співробітник) має право діяти виключно у межах, способом та у порядку, які прямо передбачені законом.

При цьому норми Конституції України є нормами прямої дії, і захист  прав особи безпосередньо на їх підставі гарантується. У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”:

2. Оскільки Конституція України,  як зазначено в її ст.8, має 

найвищу юридичну силу,  а її норми є нормами прямої дії,  суди при 

розгляді  конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону 

чи  іншого   нормативно-правового   акта   з   точки   зору   його 

відповідності   Конституції   і   в   усіх   необхідних   випадках 

застосовувати Конституцію як акт прямої дії.  Судові рішення мають 

грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке 

не суперечить їй.

5. Судам  необхідно  виходити  з того,  що нормативно-правові 

акти будь-якого  державного  чи  іншого  органу  (акти  Президента 

України,   постанови   Верховної   Ради   України,   постанови   і 

розпорядження Кабінету Міністрів України,  нормативно-правові акти 

Верховної   Ради   Автономної  Республіки  Крим  чи  рішення  Ради 

міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  акти  органів  місцевого 

самоврядування,  накази  та  інструкції  міністерств  і  відомств, 

накази  керівників  підприємств,  установ  та  організацій   тощо) 

підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

     Якщо при    розгляді    справи    буде    встановлено,     що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові,  суд зобов'язаний застосувати закон,  який регулює ці правовідносини.

За таких умов суд при розгляді справи не повинен застосовувати підзаконні нормативні акти, а також акти місцевих органів державної влади, які протирічать вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159, 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією нормою місцевим радам надано право розробляти правила щодо благоустрою міст та інших населених пунктів, правила торгівлі на ринках та правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Однак, регламентування порядку зупинки і стоянки транспортних засобів, за порушення яких Правилами встановлені примусові заходи, ні до благоустрою населених пунктів, ні тим більше до торгівлі або забезпечення тиші віднести не можна. Це видно з того, що, відповідно до ст..1 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, вважається, що:

благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з  інженерного
захисту,  розчищення,  осушення  та озеленення території,  а також
соціально-економічних,   організаційно-правових   та   екологічних
заходів з покращання мікроклімату,  санітарного очищення, зниження
рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту
з  метою  її  раціонального  використання,  належного утримання та
охорони,  створення умов щодо захисту і  відновлення  сприятливого
для життєдіяльності людини довкілля;

Очевидно, що дане визначення чітко визначає, що ані сама зупинка та стоянка транспортних засобів, ані евакуація не відноситься до сфери благоустрою населених пунктів.

Відповідно до цієї ж статті Закону:

заходи з   благоустрою   населених   пунктів  -  роботи  щодо
відновлення,  належного утримання  та  раціонального  використання
територій,   охорони   та   організації   упорядкування   об'єктів
благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Очевидно, що за таких умов евакуація транспортних засобів не може відноситися до заходів з благоустрою.

З наведеного, у свою чергу, випливає, що і зазначеному Закону такий захід, як евакуація транспортного заходу, не відповідає.

Одночасно законодавець з метою усунення двозначності щодо того, хто встановлює ті чи інші правила, чітко визначив в ч. 2 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159, 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаний перелік статей є вичерпним і не містить, зокрема, посилання на ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зокрема йдеться про порушення правил зупинки і стоянки.

Порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху України, а відповідальність за їх порушення передбачена частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді попередження або штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ніяких більш суворих адміністративних стягнень, як і додаткових виплат, закон з цього приводу не передбачає.

Частини 5 та 6 ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачалося вилучення у водія транспортного засобу, виключені з Кодексу про адміністративні правопорушення Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху" від 05.04.2001 р. № 2350-III.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення лише в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ні жоден інший закон України не уповноважують Київську міську раду встановлювати відповідальність за порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів, а також розпоряджатися приватною власністю.

Таким чином, пункти 8.2 - 8.13 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 47/207 "Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві" щодо застосування примусового переміщення транспортних засобів, водії яких порушили правила зупинки і стоянки, суперечать чинному законодавству та обмежують моє право приватної власності. Під час затвердження зазначеного додатку Київська міська рада перевищила свої повноваження. За таких умов, при розгляді справи, у відповідності до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, суд не повинен керуватися нормами зазначених Правил, які передбачають примусову евакуацію транспортних засобів.

Існування такого протиправного рішення Київради призводить до вчинення протиправних дій працівниками ДАІ та структури, яка займається примусовою евакуацією, які всупереч нормам Конституції та законодавства України порушили моє право власності керуючись зазначеним рішенням Київради, та регулярно порушують аналогічні права інших громадян. Як вже було зазначено, у нині діючій редакції КпАП України не містить норм, які б дозволяли вилучення транспортного засобу при вчиненні водієм зазначеного адміністративного правопорушення. Так само не передбачають цього Закон України „Про дорожній рух” та інші закони України.

Більше того. Ні КпАП України, ні будь-який інший закон, що регулює процес провадження у справах про адміністративні правопорушення, не передбачає такої процесуальної дії, як переміщення транспортного засобу, яка була здійснена, відповідно до протоколу, працівником ДАІ

До того ж, у даному випадку сама зупинка транспортного засобу була вимушеною, пов’язаною із _________________________________________________________________ (вказати несправність транспортного засобу або погіршення самопочуття водія та пасажирів, тощо). Віднесення даної зупинки до вимушених випливає з визначення цього поняття у п.1.10 ПДР, а тривалість вимушеної зупинки ПДР  із зрозумілих причин не регламентується. Тобто навіть порушення вимог ПДР у даному випадку не було.

Більше того. Навіть якщо керуватися Правилами паркування транспортних засобів у м.Києві (затверджених рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 р. N 47/207) – то і у цьому випадку слід визнати наявність у діях працівника відповідача численних порушень зазначених Правил.

Так, у відповідності до зазначених Правил:

8.2. Примусове переміщення транспортних засобів застосовується в разі їх залишення водієм на порушення правил зупинки і стоянки, якщо при цьому вони створюють загрозу безпеці дорожнього руху, а також виконанню робіт з утримання доріг, зелених насаджень, будинків та споруд, розташованих уздовж дороги.

У даному випадку не існує доказів того, що мій автомобіль було залишено із порушенням Правил дорожнього руху або інших нормативних актів.

Також мій автомобіль не створював загрози безпеці дорожнього руху або виконанню робіт, зазначених у вказаному пункті Правил паркування. Ні у яких процесуальних документах і не вказано, яким чином така загроза створювалася, і чому саме (безпеці руху або конкретним роботам).

Отже, навіть, якщо керуватися вказаними Правилами, то і в цьому випадку підстави для оскаржуваних дій працівника ДАІ були відсутні.

До того ж, мій автомобіль фактично не був „залишений”, оскільки роботи з евакуації та пізніші події проводилися, як видно з зазначеного, у моїй присутності. Що саме по собі є грубим порушенням як зазначених Правил, так і чинного законодавства.

8.9. На спеціально обладнаному майданчику примусово переміщений транспортний засіб утримується згідно з Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 115.

8.10. Транспортний засіб видається (повертається) власнику або особі, яка має право на користування цим транспортним засобом, після складання адміністративного протоколу по факту вчиненого ним порушення Правил дорожнього руху, за умови оплати ним робіт з примусового переміщення, зберігання транспортного засобу, а також збору та послуг за паркування (у разі їх необхідності та попередньої несплати).

В даному випадку транспортний засіб не був переміщений на  вказану у наведеному пункті автостоянку, не зберігався на ній, отже, не було підстав для відмови повернути транспортний засіб без оплати.

До того ж, мені було категорично відмовлено у поверненні автомобіля без оплати. Що також є незаконним з усіх точок зору. Так, ст..17 Закону України „Про захист прав споживачів” прямо забороняє примушування споживача до придбання послуг непотрібного йому асортименту. А я є споживачем, відповідно до визначення, передбаченого п.22 ст.1 зазначеного Закону. До того ж, ст..14 Закону містить положення, які роблять незаконним спричинення будь-якої шкоди майновим правам споживача. До того ж, як примусовість стягнення плати, так і характер встановлення її розміру підпадає під визначення обмежень прав споживача, що заборонено та які умови є недійсними відповідно до ст..18 Закону. Тим більше, що, відповідно до п.8.12.1 вказаних правил, встановлено судовий порядок стягнення плати за роботи по примусовому переміщенню та зберіганню транспортного засобу.

До того ж, слід зазначити, що вчинення співробітником органу державної влади, яким є ДАІ, дій, яки фактично є примушуванням до оплати послуг суб’єкта господарювання, які мені не потрібні, та ще й за встановленою ціною, яка прямо містить ознаки обмеження прав споживача, прямо підпадає під визначення антиконкурентних дій органів влади, яке дається у ст..15 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, а такі дії прямо заборонені ч.3 вказаної статті.

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника ДАІ були незаконними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 19, 41, 140 Конституції України, статтями 5, 122, 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху" від 05.04.2001 р. N 2350-III, статтями 1, 14, 17, 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст..15 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, ст..267 КпАП України,

прошу:

1). Визнати незаконними дії _____________________________________________________________ (підставити дані співробітника, яким складено протокол огляду та переміщення)  у частині  прийняття рішення про  переміщення належного мені автомобіля _________________________________ (підставити марку та держ.№ автомобіля) на спеціальну стоянку (штраф майданчик);

2). Визнати незаконним та скасувати Протокол огляду та переміщення транспортного засобу №____________ від „___”_________  20__р. (підставити реквізити протоколу)

„_______”___________20___р.

                                            (підпис)

Додатки:

1.           Копія протоколу огляду та вилучення транспортного засобу.

Заява до суду за евакуацію:

До Окружного адміністративного суду міста Києва

-----------------------------------------------------------------------

01025, м.Київ, вул..Десятинна, 4/6

_______________________________________________

_______________________________________________

(Підставити свої прізвище, ім’я, по батькові, адресу)

Відповідач:

УДАІ ГУМВС України в м.Києі,

М.Київ, вул..Б.Хмельницького, 54

Третя особа:  ________________________________

________________________________

________________________________

(Підставити повну назву та адресу підприємства,

 що виконувало евакуацію транспортного засобу)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

(у справі за адміністративним позовом).

„_____”_______20__р.  співробітником відповідача _____________________________________ (підставити дані співробітника ДАІ, яким складено протокол огляду та переміщення)  було прийнято рішення про евакуацію належного мені автомобіля ________________________________________________________ (вказати марку, модель, дерд.№ з вул.__________________________ (підставити адресу, звідки було евакуйовано автомобіль) у м.Києві, після чого представниками третьої особи з вул.._______________________________ (підставити адресу, звідки було евакуйовано автомобіль)  у м.Києві було примусово  евакуйовано зазначений автомобіль

За „послуги” з евакуації було справлено плату у розмірі __________________________________________________________ (підставити розмір плати).

Співробітником відповідача складено „протокол огляду та переміщення транспортного засобу”  №__________________ від „___”__________ 20____р. (підставити реквізити протоколу.)

Я вважаю дії зазначеного працівника відповідача незаконними з таких підстав.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Крім того, за ч. 7 ст. 319 та ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст..19 Конституції України посадова особа органу державної влади та управління (до яких відноситься відповідач та, відповідно, зазначений співробітник відповідача) має право діяти виключно у межах, способом та у порядку, які прямо передбачені законом.

При цьому норми Конституції України є нормами прямої дії, і захист  прав особи безпосередньо на їх підставі гарантується. У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”:

2. Оскільки Конституція України,  як зазначено в її ст.8, має 

найвищу юридичну силу,  а її норми є нормами прямої дії,  суди при 

розгляді  конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону 

чи  іншого   нормативно-правового   акта   з   точки   зору   його 

відповідності   Конституції   і   в   усіх   необхідних   випадках 

застосовувати Конституцію як акт прямої дії.  Судові рішення мають 

грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке 

не суперечить їй.

5. Судам  необхідно  виходити  з того,  що нормативно-правові 

акти будь-якого  державного  чи  іншого  органу  (акти  Президента 

України,   постанови   Верховної   Ради   України,   постанови   і 

розпорядження Кабінету Міністрів України,  нормативно-правові акти 

Верховної   Ради   Автономної  Республіки  Крим  чи  рішення  Ради 

міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  акти  органів  місцевого 

самоврядування,  накази  та  інструкції  міністерств  і  відомств, 

накази  керівників  підприємств,  установ  та  організацій   тощо) 

підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

     Якщо при    розгляді    справи    буде    встановлено,   

що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не 

відповідає чи суперечить законові,  суд зобов'язаний застосувати 

закон,  який регулює ці правовідносини.

За таких умов суд при розгляді справи не повинен застосовувати підзаконні нормативні акти, а також акти місцевих органів державної влади, які протирічать вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159, 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією нормою місцевим радам надано право розробляти правила щодо благоустрою міст та інших населених пунктів, правила торгівлі на ринках та правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Однак, регламентування порядку зупинки і стоянки транспортних засобів, за порушення яких Правилами встановлені примусові заходи, ні до благоустрою населених пунктів, ні тим більше до торгівлі або забезпечення тиші віднести не можна. Це видно з того, що, відповідно до ст..1 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, вважається, що:

благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з  інженерного
захисту,  розчищення,  осушення  та озеленення території,  а також
соціально-економічних,   організаційно-правових   та   екологічних
заходів з покращання мікроклімату,  санітарного очищення, зниження
рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту
з  метою  її  раціонального  використання,  належного утримання та
охорони,  створення умов щодо захисту і  відновлення  сприятливого
для життєдіяльності людини довкілля;

Очевидно, що дане визначення чітко визначає, що ані сама зупинка та стоянка транспортних засобів, ані евакуація не відноситься до сфери благоустрою населених пунктів.

Відповідно до цієї ж статті Закону:

заходи з   благоустрою   населених   пунктів  -  роботи  щодо
відновлення,  належного утримання  та  раціонального  використання
територій,   охорони   та   організації   упорядкування   об'єктів
благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Очевидно, що за таких умов евакуація транспортних засобів не може відноситися до заходів з благоустрою.

З наведеного, у свою чергу, випливає, що і зазначеному Закону такий захід, як евакуація транспортного заходу, не відповідає.

Одночасно законодавець з метою усунення двозначності щодо того, хто встановлює ті чи інші правила, чітко визначив в ч. 2 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159, 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаний перелік статей є вичерпним і не містить, зокрема, посилання на ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зокрема йдеться про порушення правил зупинки і стоянки.

Порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху України, а відповідальність за їх порушення передбачена частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді попередження або штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частини 5 та 6 ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачалося вилучення у водія транспортного засобу, виключені з Кодексу про адміністративні правопорушення Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху" від 05.04.2001 р. № 2350-III.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення лише в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ні жоден інший закон України не уповноважують Київську міську раду встановлювати відповідальність за порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів, а також розпоряджатися приватною власністю.

Таким чином, пункти 8.2 - 8.13 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 47/207 "Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві" щодо застосування примусового переміщення транспортних засобів, водії яких порушили правила зупинки і стоянки, суперечать чинному законодавству та обмежують моє право приватної власності. Під час затвердження зазначеного додатку Київська міська рада перевищила свої повноваження. За таких умов, при розгляді справи, у відповідності до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, суд не повинен керуватися нормами зазначених Правил, які передбачають примусову евакуацію транспортних засобів.

Існування такого протиправного рішення Київради призводить до вчинення протиправних дій працівниками відповідача та третьої особи, які всупереч нормам Конституції та законодавства України порушили моє право власності керуючись зазначеним рішенням Київради, та регулярно порушують аналогічні права інших громадян. Як вже було зазначено, у нині діючій редакції КпАП України не містить норм, які б дозволяли вилучення транспортного засобу при вчиненні водієм зазначеного адміністративного правопорушення. Так само не передбачають цього Закон України „Про дорожній рух” та інші закони України.

Більше того. Ні КпАП України, ні будь-який інший закон, що регулює процес провадження у справах про адміністративні правопорушення, не передбачає такої процесуальної дії, як переміщення транспортного засобу, яка була здійснена, відповідно до протоколу, працівником відповідача.

Тим більше, що у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення щодо мене не було складено, що саме по собі свідчить про відсутність як на момент вчинення цих дій, так і пізніше, взагалі будь-якого провадження щодо мене у справі про адміністративне правопорушення, у межах якого могла б бути вчинена ця, навіть незаконна в принципі, процесуальна дія.

До того ж, у даному випадку сама зупинка транспортного засобу була вимушеною, пов’язаною із _________________________________________________________________ (вказати несправність транспортного засобу або погіршення самопочуття водія та пасажирів, тощо). Віднесення даної зупинки до вимушених випливає з визначення цього поняття у п.1.10 ПДР, а тривалість вимушеної зупинки ПДР  із зрозумілих причин не регламентується. Тобто навіть порушення вимог ПДР у даному випадку не було.

Більше того. Навіть якщо керуватися Правилами паркування транспортних засобів у м.Києві (затверджених рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 р. N 47/207) – то і у цьому випадку слід визнати наявність у діях працівника відповідача численних порушень зазначених Правил.

Так, у відповідності до зазначених Правил:

8.2. Примусове переміщення транспортних засобів застосовується в разі їх залишення водієм на порушення правил зупинки і стоянки, якщо при цьому вони створюють загрозу безпеці дорожнього руху, а також виконанню робіт з утримання доріг, зелених насаджень, будинків та споруд, розташованих уздовж дороги.

У даному випадку не існує доказів того, що мій автомобіль було залишено із порушенням Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, оскільки ніякого протоколу про адміністративне правопорушення щодо мене не складено, отже, ніякого правопорушення мною не вчинювалося і працівником відповідача вбачено не було.

Також мій автомобіль не створював загрози безпеці дорожнього руху або виконанню робіт, зазначених у вказаному пункті Правил паркування. Ні у яких процесуальних документах і не вказано, яким чином така загроза створювалася, і чому саме (безпеці руху або конкретним роботам).

Отже, навіть, якщо керуватися вказаними Правилами, то і в цьому випадку підстави для оскаржуваних дій працівника відповідача були відсутні.

До того ж, мій автомобіль фактично не був „залишений”, оскільки роботи з евакуації та пізніші події проводилися, як видно з зазначеного, у моїй присутності. Що саме по собі є грубим порушенням як зазначених Правил, так і чинного законодавства.

8.9. На спеціально обладнаному майданчику примусово переміщений транспортний засіб утримується згідно з Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 115.

8.10. Транспортний засіб видається (повертається) власнику або особі, яка має право на користування цим транспортним засобом, після складання адміністративного протоколу по факту вчиненого ним порушення Правил дорожнього руху, за умови оплати ним робіт з примусового переміщення, зберігання транспортного засобу, а також збору та послуг за паркування (у разі їх необхідності та попередньої несплати).

В даному випадку транспортний засіб не був переміщений на  вказану у наведеному пункті автостоянку, не зберігався на ній, отже, не було підстав для відмови повернути транспортний засіб без оплати.

До того ж, мені було категорично відмовлено у поверненні автомобіля без оплати. Що також є незаконним з усіх точок зору. Так, ст..17 Закону України „Про захист прав споживачів” прямо забороняє примушування споживача до придбання послуг непотрібного йому асортименту. А я є споживачем, відповідно до визначення, передбаченого п.22 ст.1 зазначеного Закону. До того ж, ст..14 Закону містить положення, які роблять незаконним спричинення будь-якої шкоди майновим правам споживача. До того ж, як примусовість стягнення плати, так і характер встановлення її розміру підпадає під визначення обмежень прав споживача, що заборонено та які умови є недійсними відповідно до ст..18 Закону. Тим більше, що, відповідно до п.8.12.1 вказаних правил, встановлено судовий порядок стягнення плати за роботи по примусовому переміщенню та зберіганню транспортного засобу.

До того ж, слід зазначити, що вчинення співробітником органу державної влади, яким є відповідач, дій, яки фактично є примушуванням до оплати послуг суб’єкта господарювання, яким є третя особа, які послуги мені не потрібні, та ще й за встановленою ціною, яка прямо містить ознаки обмеження прав споживача, прямо підпадає під визначення антиконкурентних дій органів влади, яке дається у ст..15 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, а такі дії прямо заборонені ч.3 вказаної статті.

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.

До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 19, 41, 140 Конституції України, статтями 5, 122, 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху" від 05.04.2001 р. N 2350-III, статтями 1, 14, 17, 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст..15 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, статтями 2, 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України,

прошу:

1). Визнати протиправними дії _____________________________________________________________ (підставити дані співробітника, яким складено протокол огляду та переміщення)  у частині  прийняття рішення про  переміщення належного мені автомобіля _________________________________ (підставити марку та держ.№ автомобіля) на спеціальну стоянку (штраф майданчик);

2). Визнати незаконним та скасувати Протокол огляду та переміщення транспортного засобу №____________ від „___”_________  20__р. (підставити реквізити протоколу)

„_______”___________20___р.

                                            (підпис)

Додатки:

1.           2 копії позовної заяви;

2.           Судовий збір, витрати на матеріально-технічне забезпечення розгляду справи;

3.           Копія протоколу огляду та вилучення транспортного засобу.

   Форма Журналу реєстрації перевірок 

                              Журнал                             |
|                      Реєстрації перевірок                      |
|                          N __________                          |
|                                                                |
|                                                                |
|                                                                |
|________________________________________________________________|
|    (назва підприємства, місцезнаходження / прізвище, ім'я,     |
|           по батькові підприємця, місце проживання) 

 ———————————————————————————————————————————————————————————————————————————————
 N |Мета та|Назва орга-|Прізвище,|Номер  |Дата ви-|Строк проведен-|Підпис|При-
з/п|харак- |нізації, що|ім'я, по |службо-|дачі та |ня перевірки   |особи,|мітки
   |тер пе-|здійснює   |батькові |вого   |номер   |———————————————|що    |
   |ревірки|перевірку  |особи, що|посвід-|направ- |початок|закін- |здійс-|
   |       |           |здійснює |чення  |лення   |       |чення  |нює   |
   |       |           |перевірку|та по- |або при-|       |       |пере- |
   |       |           |         |сада   |пису що-|       |       |вірку |
   |       |           |         |особи, |до здій-|       |       |      |
   |       |           |         |що     |снення  |       |       |      |
   |       |           |         |здійс- |перевір-|       |       |      |
   |       |           |         |нює    |ки      |       |       |      |
   |       |           |         |пере-  |        |       |       |      |
   |       |           |         |вірку  |        |       |       |      |
———+———————+———————————+—————————+———————+————————+———————+———————+——————+—————
 1 |   2   |     3     |    4    |   5   |    6   |   7   |   8   |   9  | 10
———+———————+———————————+—————————+———————+————————+———————+———————+——————+—————
———+———————+———————————+—————————+———————+————————+———————+———————+——————+—————
——————————————————————————————————————————————————————————————————————————————— 

Штрафи за несплату єдиного внеску в 

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ЛИСТ від 26.03.2013 р. № 7639/03-10

Пенсійний фонд України розглянув <...> лист <...> щодо застосування до фізичної особи - підприємця <...> штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску і повідомляє.
   Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 18.09.2012 р. № 5292) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, що дорівнює календарному року.
   Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
   Згідно з частинами 10 та 13 статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
   Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
   Механізм перерахування на належний рахунок коштів визначений Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 р. за № 955/18250 (далі - Порядок).
   Згідно з пунктом 9 Порядку помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.
   Враховуючи вищезазначене, за період з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня, наступного за днем подання заяви платником, органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції та нараховують пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Памятка за порушення ПЕРЕХОДУ ДОРОГИ                           .
Вказати, що мало місце- при наближенні автомобіля до переходу, пішоходи не находились на пішоходному переході а перебували  в такому місці, що перешкоди та небезпеки не сворювалось на переході.-піщоход переходив зовсім іншу полосу руху, а не ту по якій їхав автомобіль.
п.18.1.ПДР забовязує водія при наближенні до переходу знизити швидкість, і при необхідності зупинятись, щоб надати дорогу пішоходам, які по-перше, вже находяться на пішоходному переході і яким по-друге, може бути створена перешкода або небезпека. Якщо хоть одне з цих умов виконеється то порушення немає.
До протоколу мають бути внесені потерпівші та двоє свідків, інакше протокол не дійсний.

Памятка заповнення протоколу про швидкість.                 .
ДПС зобовязаний видати копію протоколу і постанови.
До складання протоколу заявити усне клопотання про перенесення справи по місцю проживання та надання юр.допомоги, в цьому разі інспектор не може винести постанову-дата і час постанови повинна не співпадати з датою протоколу.Постанова не може бути винесена перед протоколом.
Перевірити дані з оригіналом і інспектора, свої дані, місце та пункт правил порушення, дані авто, свої свідки занести в протокол, вказати прибори (радар-відео їх сернійний номер дату провірки паспорт,інструкцію використання) не розписуватись за пояснення про права.
З протоколом не згідний,інспектне не однайомив мене з ст.63КУі ст.268 КуоАП
Дані в протокол занесені невірно та складений без свідків.Схеми не складались.
Заявляю клопотання про юридичну допомогу та перенесенні справи по місцю проживанння.
 ПДР не порушував, був зупинений без причини зупинки та доказів.
Додаю: Клопотання №1, Пояснення №2
В графу алкоголь вписати Z аби туди потім нічого не внесли.

Стягнення правопорушення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення Адм.порушення. Якщо справи підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення

Наступ на сім´ю.                                   .

Заяву Бенедикта XVI. «Я прийшов до впевненості, що моїх сил, через похилий вік, більше не достатньо для належного виконання служіння Св. Петра». Ця фраза зрозуміла, вона природна для літнього і не дуже то здорової людини. Але от далі, трохи нижче слід «... в сьогоднішньому світі, схильному стрімким змінам і схвильованому питаннями найбільшої важливості для життя у вірі, щоб керувати човном Св. Петра і сповіщати Євангеліє, необхідна енергія як тіла, так і духу, а енергія ця в останні місяці настільки згасла, що я змушений визнати свою нездатність належним чином виконувати доручену ... ». До чого це згадка про «в сьогоднішньому світі, схильному стрімким змінам і схвильованому питаннями найбільшої важливості для життя у вірі», які саме зміни має на увазі Бенедикт XVI, і що це за «питання найбільшої важливості для життя у вірі»? І чому раптом згасла енергія духу папи? Чи не тому, що у нього бракує однодумців всередині самої католицької церкви, чи не тому, що його оточення вимагає від нього реформ, які він не сприймає? Натяк очевидний. Ще більш очевидним він стає, коли дізнаєшся, куди збирається податися колишній понтифік після зречення. Він демонстративно збирається провести залишок своїх днів у жіночому монастирі, підводячи нас до думки, що не хоче стикатися з чоловічою половиною церкви!

                Так в яких же гріхах загрузли католицькі священики? У боротьбі з якими вадами всхильному стрімким змінам  світі надірвав свої фізичні і моральні сили понтифік?Беру на себе сміливість озвучити їх. Це гомосексуалізм і педофілія. Давно не секрет, що гомосексуалізм процвітає в християнських монастирях, а целібат сприяв його поширенню і на священиків. Що стосується педофілії, то пов'язані з ним скандали супроводжували понтифіка весь період його перебування на престолі Святого Петра. Особливо гучними були педофільські скандали за участю католицьких священиків в Ірландії та США. А 11 травня 2010 року в Лісабоні Бенедикт XVI заявив, що що джерелом нарікань на адресу Католицької Церкви останнім часом стали не зовнішні вороги, а, головним чином, внутрішньоцерковні гріхи.

Але як Папа може вдало боротися з содомією і педофілією, якщо для Західною цивілізацією ЦЕ вже давно перетворилося на норму соціальної поведінки, вважається не гріхом, а природною формою любові. Буквально напередодні зречення Папи парламенти Англії і Франції провели закони, узаканівающіе  одностатеві шлюби  (визнання зоо-некро-педофілами мабуть справа недалекого майбутнього). 

05.02.2013 У Франції нижня палата парламенту схвалила одностатеві шлюби. На підтримку законопроекту, який дозволить гомосексуальним парам реєструвати шлюб і всиновлювати дітей, висловилися 249 депутатів Національної асамблеї, в той час як проти виступили 97 парламентаріїв.

06.02.2013 Палата громад британського парламенту прийняла законопроект, що поширює визначення шлюбу на одностатеві союзи в Англії та Уельсі, повідомляє BBC. За ініціативу прем'єр-міністра Девіда Кемерона про легалізацію гей-шлюбів віддали голоси 400 депутатів, проти - 175.

Пали бастіони найбільших країн Західної Європи, а Франція до того ж католицька країна.Раніше подібні закони були прийняті і в інших католицьких країнах: у 2005 році в Португалії, в 2010 році в Іспанії. Не секрет, що серед верхівки Католицької церкви існує впливове гомосексуальне лобі, домагається реформування церкви відповідно до реалій сучасного світу. І понтифік, по всій видимості, здригнувся, вирішив піти в жіночий монастир, щоб не бачити урочистості содомського гріха у всесвітньому масштабі.

                Хто зупинить цей переможний хід по планеті  содомського гріха.

Про характерників                                    .
"Характерниками" в давнину іменували козаків-запорожців, що жили в диких незвіданих краях за дніпровськими порогами. З ними пов'язано безліч таємничих і чудесних історій.Серед них є чимало й таких, в яких мова йде про скарби. Козаки-характерники самі ховали їх (недарма одна з плавневих річок у них називалася Скарбної), самі і вміли знаходити скарби, заховані іншими. Знаходили по вогнів, що раптом спалахували на узбіччях доріг, по туманних клубах над курганами, по зірках, що падали в чорні яри-яри, і ще по безлічі інших прикмет. Козаків-характерників (ще їх називали галдовніков, хімороднікамі) народна чутка наділяла надприродними властивостями. Багато чого вміли запорожці: і клади знаходити, і рани заговорювати, і мертвих на ноги ставити, і ядра статями каптанів ловити на льоту, і сухими з води виходити, і в мить ока переноситися з одного краю степу в інший. "Запорожці були лицарями і великими характерниками, - згадували про козаків жителі придніпровських сіл. - Куля їх не брала; на Дніпрі, бувало, простели повсть і йдуть. Катерина хотіла підвести їх під свою владу, а вони не захотіли. Щоб показати силу, кинули повсть на морі, взяли землю в чоботи, горілки в баклаги - і вирушили до Туреччини. Пливуть собі і співають ". Багато легенд і переказів побутувала в народі про окремі козаків-характерників. Про них чубаті діди розповідали жваво, з подробицями (характернимі!), ніби мова йшла про ихних близьких родичах: "На Великому Лузі ще за запорожців жив хімороднік Фесько. Його дуже боялися і слухалися козаки. Ось, бувало, лежить людина, а він ріже чорну редьку. Як тільки пустить редька білий сік - людині стане погано, як сік почорніє - людина помирає. Він тоді начаклує, що редька вбере в себе сік чорний, а пустить білий - і людина оживає ... Деякі запорожці жили більше ста років на світлі, і були між ними великі характерники ... Джерелівський сам кував рушниці і умів заговорювати їх. Великий мисливець був, він і не боявся ні хмари, ні грози; йому дикий жеребець вухо відкусив і, якби не вліз на дерево, то й носа не було б! .. Жили ще запорожці Канцибера, їх було три брати. Силачі були великі! Одружений Канцибера був великим чаклуном, заворожував свої гроші, і їх ніхто не брав ... Сава той був характерником відомим. У землю дивився, як у воду. Ніякої скарб, ні на якій глибині від нього сховатися не міг - гроші так самі в руки і йшли. З тих СКАРБ підземних він і розбагатів ... " Особливо багато характерників було серед козацьких отаманів. Ось що, наприклад, розповідали в народі про легендарного козацькому ватазі кошового Івана Сірка: "Кошовий Сірко був превеликий чаклун. Недарма його турки прозвали шайтаном ... Після смерті Сірка запорожців, кажуть, довго боялися ляхи й бусурмани. Б'ються, було, козаки і праву руку його вперед війська везуть: де рука - там і удача. Кажуть, у Сірка на хресті був напис: "Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три Запілля землі на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і буде знати стільки, скільки і я ". Покійний дід Михайло Неліпа розповідав, що як носив землю перед Великоднем, то йому в перший раз здалося, що ніби гуде щось; в другій - що зібралося стільки війська запорізького, що аж земля отогнет, в третій - що барабани б'ють, з гармат палять, козацькі шапки червоніють, як маки ... Він злякався, кинув носити і відправився додому ... " Автор: В. Супруненко